Важко переоцінити внесок людей у створення конкурсу, що пропагує любити, вивчати та знати рідну солов’їну мову. До цього знатного дійства, що відоме не лише в Україні, а й далеко за її межами, долучився і Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», що підтримав переможців конкурсу подарунками, надавши діткам Альбоми малюнків Тараса Шевченка та закладки, присвячені Великому Кобзарю. Також визначено та вручено премію Фонду Миколи Томенка «Рідна країна» для дитини із сільської місцевості, яку здобула вихованка з Миколаївської області.
Під час урочистої церемонії нагородження переможців гостей акції порадували виступом художнього ансамблю, що виконав постановку, присвячену Небесній сотні. Як зазначили більшість гостей заходу, ця зворушлива постановка не залишила байдужим жодного присутнього у великій залі театру ім. І. Франка, адже зала аплодувала стоячи, а у більшості — «просто йшли мурахи по тілу» від переданого болю та страждань людей, що загинули під час Євромайдану.
Звісно, усі номери, підготовлені обдарованою молоддю, що не стоїть осторонь і любить українську мову, заслуговують на подяку і згадку. Виступили: вокальний ансамбль «Калинонька» (м. Бровари), ансамбль Школи хореографічного мистецтва «Сонечко» (м. Житомир), лідер гурту «Хорея козацька» кобзаря Тарас Компаніченко.
Також яскраво запам’яталося дійство(бо по-іншому назвати важко тим, хто бачив даний танок) 40 хвилинного українського народного танцю з елементами гопака, у якому прийняли участь хлопці та дівчата як дорослі, так і молодші, що виконували танок у національному українському вбранні(хлопці – у червоних шароварах та сорочках, а дівчата – у віночках, вишитих спідничках та сорочках).
Та ще танцюючи, вони голосно на усю залу кричали, запалюючи сильне відчуття єдності українського народу та його невмирущості і патріотизму у глядачів «Слава Україні!Слава!Слава!Слава!»
Під час їх виступу не знаю як у кого, а у мене(та, що сиділа і спостерігала як глядачка за молоддю) у голові лунала єдина думка «Україна жива і живе цими дітками, що вивчають та так люблять українську мову!Більш б такої обдарованої, патріотично налаштованої та сильної духом української молоді!Слава Україні!Дійсно, слава!Ось вона, отут, у цьому маленькому острівці людей, тут і зараз — Україна і українська мова!». Так чудово бачити і відчувати таку красу символів української мови: більшість дітей, що виходили на сцену майоріли у вишиванках і з віночками на голові, а дівчинка з Одеси була одягнена у синьо-жовту сукню.
Та цього дня, у ці 2 години повного панування і захисту української мови від переповнення емоціями зала вставала не один раз. Так було, коли на сцену виводили незрячу дівчинку, що перемогла у конкурсі, бо як слушно зазначив ведучий: «Мова — це її очі». Так само було, коли нагороджували переможницю конкурсу, що прибула з АР Крим та дітей зі сходу України. З болем в очах, але жагою і надалі боротися за українську мову старшокласниця з Ар Крим виступила із закликом єднання України у цій боротьбі. Всі розуміли, як важко їй було стояти на цій сцені і говорити про єдину, неподільну Україну та українську мову... Вона передала словами те, що наболіло на душі і те, що бачили кожен з нас власними очима(чи перебуваючи у боротьбі, чи спостерігаючи за нею з екранів телевізорів і подумки будучи там) – говорила про окупацію українських територій...
Наприкінці урочистостей глядачам слушно показали майбутнє України: вихованців козака Мамая, яким було ледве за 3 рочки. Вони, так незграбно, але потішно для серця показували елементи битви на мечах із ворогом, виконуючи цей танок-битву також в українському одязі(сорочках та шароварах).
Звісно, люди емоційно сприйняли у залі таку інтерпретацію слів Василя Симоненка:
«Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!»
Довідково
Вкотре відбувся цей конкурс, але кожного року він збирає все більше дітей і вчителів-знавців української мови. Цього року, як зазначив голова журі конкурсу, у ньому прийняло участь 5 тисяч осіб і понад тисячу робіт вийшли на фінал конкурсу. Більше семи десяти переможців конкурсу було нагороджено у Конкурсі ім. Петра Яцика, який тривав понад півроку, традиційно розпочавшись 9 листопада в День української писемності, він завершився у День української мови. Отож, скажу лише, що якщо ви так само любите українську мову, не зволікайте, і приймайте участь у Міжнародному конкурсі ім. П. Яцика у будь-якій іпостасі(чи то як учасник конкурсу, чи як людина, що підтримає його). Бо саме цей конкурс спрямований на піднесення престижу і пропагування української мови. Любіть її і шануйте!
