У них немає навіть однакової форми, що вже казати про інше спорядження. Але вони стоять до кінця, проаналізувавши деякі факти, можна впевнено сказати – наша армія одна з найкращих у світі, нею можна пишатися. Солдати гідні звання Воїнів Світла. Для цього є ціла низка вагомих причин.
1. Наші збройні сили повстали як птах Фенікс із попелу.
Після розвалу СРСР нам дісталася величезна кількість військ і озброєння, цю армію можна було порівняти (принаймні за кількістю) з арміями всіх західноєвропейських країн. Але практично 23 роки йшло планомірне знищення збройних сил. Техніку й озброєння розпродавали, бюджет скорочували, та навіть ті кошти, що виділялися – зникали у кишенях генералів, а не йшли на заправку танків або проведення навчань. І після всього цього армія виявилася боєздатною та витривалою.
2. Змінилася логіка провадження війни
«Перемога за будь-яку ціну, захоплення великих міст до святкової дати» – Ось радянська логіка провадження війни.
Як казав маршал Жуков генералу Ейзенхауеру «Наші солдати наступають через мінне поле так, наче його там немає». Тільки під час взяття Берліна червона армія втратила стільки ж солдатів убитими, скільки американці за всю європейську компанію. А навіщо? Щоб першими увійти до Берліна – взяття міста було важливішим за людські життя. І до самого кінця в СРСР нічого не змінювалося – воїни-афганці пам'ятають, як їх змушували брати висоту або зачищати гірський аул лише для того, щоб потішити якогось генерала, який з інспекцією приїхав з Москви.
Зараз все інакше. Загибель більше ніж десяти солдатів в одному бою (згадайте Волноваху або нещодавні події під Шахтарським) викликає у всієї країни справжній шок. У першу чергу купуються не приціли або озброєння, а бронежилети і каски, тобто засоби індивідуального захисту. Перехід на західну логіку провадження війни, яка ставить на перше місце людські життя, можна побачити буквально у всьому.
3. Немає бездумних наступів
Зверніть увагу, що найменші втрати наші війська зазнають під час наступальних операцій. Напади на колони під час руху, засідки, обстріли обкопуваних військ – ось головні причини втрат.
Так, наші генерали – не найкращі. Так, вони теж роблять помилки. Але вони планують операції таким чином, щоб зберегти особовий склад.
4. Терористи за весь час війни не здобули жодної перемоги
Все, що бойовики можуть зарахувати собі в актив, сталося біля кордону з РФ. Так що всі ці «котли», всі ці спалені танки і автомобілі – це заслуги регулярної армії РФ, артилеристів і диверсантів. Загони цих Гіркіних-Безлєрів-Мозгових навіть не можуть захопити оточений аеродром (по суті – невелика ділянка рівної землі), який прострілюється з усіх боків їхньою артилерією.
Всі успіхи терористів/найманців РФ/окупантів – це виключно заслуга збройних сил РФ. Але й російські солдати не можуть цим пишатися, адже наші не могли їм відповісти. А так – стріляти, знаючи, що тобі не дадуть відсіч – улюблена забавка російської армії. Як і прикриватися дітьми.
5. Щоб звільнити місто, нашій армії зовсім не потрібно його руйнувати.
Звичайно, зовсім без руйнувань не обійтися, проте вони мінімальні. Не вірите? Погляньте на фотографії з Чечні. А у чеченців не було ж такої кількості бронетехніки, засобів ППО, артилерії і навіть стрілецької зброї.
Наша армія вже навчилася звільняти міста і обмежити до мінімуму жертви серед цивільних.
6. У нас дуже мало дезертирів і зрадників
За весь час конфлікту, зброю кинули не більше ста чоловік. Якщо припустити, що загальна кількість наших воєнних сил близько 30 000, то це складає всього 0,33%. Коли «діди воювали», то навіть за офіційними даними відсоток дезертирів складав 3-4%. Із 30 мільйонів не захотіли захищати Батьківщину 1 000 000 чоловік. Це найскромніші підрахунки від комуністичних істориків, будь-який інший автор наведе вам більшу цифру.
Навіть у мирний час в армії РФ дезертирів більше, ніж в наших Збройних Силах під час війни.
Зелені призовники, котрі не вміють як слід тримати в руках автомат, знаходячись під постійним артилерійським обстрілом з-за кордону РФ, здебільшого стоять до кінця.
7. У нас є справжній Спецназ
А ви знаєте, хто захопив аеродром в Краматорську і утримував його, не одержуючи не те що боєприпасів, а навіть води? На жаль, номери частин поки не називаються, можна лише назвати командира – Сергій Кривонос.
Ще можна згадати про інші аеродроми. Наприклад, в Луганську його «тримає» 80 полк та інші частини ВДВ. У Донецьку – так само. Немає можливості вивести поранених, постійна нестача води, боєприпасів, медикаментів – усього. І ці частини найменше скаржаться на життя. Герої стоять до кінця, вони знають, якщо аеродром потрапить в лапи терористів – російська авіація отримає формальне виправдання для бомбувань наших міст – мовляв, це все ополченці, які захопили техніку на аеродромі. Ми спілкувалися з одним офіцером, який вже давно на Луганському аеродромі. Що він передає родичам? «Мамо, у мене все добре, повернуся додому з перемогою». Одне слово – Спецназ.
8. Наші танки їздять і стріляють
Ви коли-небудь пробували протримати машину в гаражі цілий рік, а потім її завести? А два роки? А п'ять, десять, двадцять років? Танки і бронетранспортери, БТР і БМП, та практично вся техніка нашої армії десятиліттями стояла в боксах і не виїжджала. Навіть на мінімальне технічне обслуговування грошей не виділяли.
І ось, коли почалася війна, танки поїхали. Так, техніка ламається, вона не витримує такого інтенсивного використання. Проте її відразу ж повертають до строю.
9. В армії люди забули про протиріччя
Куди потрапили перші добровольці, активісти Майдану? В Національну Гвардію. А що таке Національна Гвардія? Це колишні внутрішні війська, саме вони стояли на Майдані проти активістів.
Тепер ці люди воюють пліч-о-пліч, вони ділять хліб і набої. Вони готові віддати життя один за одного, хоч лише кілька місяців тому між ними була прірва ненависті. Одне слово – Патріоти.
10. Навколо армії згуртувалося все суспільство
«Крила Фенікса», «Армія SOS», «Народний проект» – список організацій та окремих волонтерів можна продовжувати до нескінченності. Кошти, які переводили на потреби армії через дзвінки на короткий номер, дуже швидко досягли позначки в 100 000 000 гривень і перевалила за неї. Люди віддають для армії останнє і ні про що не шкодують.
11. Навіть ворог визнає силу нашої армії
Відкрийте будь-який російський ЗМІ. Почитайте будь-яку групу рашистів у соціальних мережах. Скрізь чимало криків про іноземних найманців, постачання зброї від країн НАТО, присутність військових інструкторів і найманців з приватних військових компаній.
Нашим ворогам просто соромно визнати, що їх планово, спокійно перемагає Армія України. Хоч наша країна обороняє власну територію і має право залучати іноземну військову допомогу, всі чудово розуміють – АТО проводиться без іноземців. Це наші Воїни Світла перемагають терористів, котрих підтримує могутня нафтова імперія.
За матеріалами zbroya.info
