chrome firefox opera safari iexplorer

Прип’ять може стати «містом-музеєм однієї людської помилки»

12 березня 2015 о 13:58

Таку ідею озвучив Голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Микола Томенко.

Він поінформував, що направив до Президента України пропозицію розглянути питання щодо майбутнього Чорнобиля і так званої зони відчуження в контексті підготовки до 30-річчя з дня катастрофи на ЧАЕС, а також, враховуючи те, що сьогодні, фактично, відсутні державні документи, які би визначали стратегію розвитку цього регіону.

Микола Томенко ще раз наголосив, що необхідно чітко визначити систему управлінської моделі даного регіону, де всі виробництва варто було би перенести на промисловий майданчик довкола Чорнобильської АЕС, а так звану 30-кілометрову зону відчуження ліквідувати і створити на її базі біосферний заповідник.

«Багато експертів і фахівців доводять, що це, по-перше, зекономить бюджетні кошти, по-друге, гарантує охорону природних комплексів, а також дасть можливість залучати інвестиції», – зазначив Голова Комітету.

Щодо долі міста Прип’ять, то Микола Томенко зазначив, що це – місто-музей однієї людської помилки, а тому воно мусить мати відповідний інформаційний центр, який би дав можливість будь-якій людині побачити на власні очі, до чого може призвести людська помилка.

«Стосовно міста Чорнобиль, то, звичайно, тут має бути адміністративний центр майбутнього біосферного заповідника, а всі виробництва варто було би розмістити на промисловому майданчику ЧАЕС», – вважає Голова Комітету.

«За будь-яких обставин, державі необхідна чітка, адаптована до сучасних умов стратегія розвитку цього регіону, щоб чорнобильську зону перетворити із зони «тіньової економіки і корупції» на територію просвітництва, науки та інвестицій», – підсумував Микола Томенко.

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути