З першого липня виробників пива в Україні законом зобов’язали купувати ліцензію на оптову торгівлю хмільним напоєм. Малим броварням ця ліцензія не по кишені. Історія смерті одного бізнесу.

Олег Агафонов продав квартиру, автомобіль, взяв гроші у борг у друзів та родичів, аби втілити мрію свого життя – варити пиво. Вклавши десь близько півмільйона гривень, на початку 2015 року він відкрив на базі колишнього хлібозаводу у містечку Вовчанськ Харківської області «Вовчанську приватну броварню». Агафонов почав варити пиво за власною рецептурою — 500 літрів на тиждень.

Ліцензія за півмільйона

«Ми планували заробити чистого прибутку за рік близько півмільйона, повернути борги, а потім вже думати про розвиток виробництва», – розповідає підприємець. Тепер же, щоб постачати своє пиво до роздрібної мережі, підприємству Агафонова треба придбати оптову ліцензію, вартість якої перевищує весь планований прибуток пивоварні. Першого липня набули чинності внесені до Податкового кодексу ще у грудні 2014 року зміни, за якими пиво з вмістом етилового спирту від 0,5% було прирівняне до алкогольних напоїв. Ліцензія на оптову торгівлю пивом коштує 500 тисяч гривень. Додаткових інвестицій також потребуватимуть інші новації: атестація, сертифікація, передліцензійні перевірки, обладнання власних лабораторій.

Підприємець у відчаї, адже не може сплатити вартість ліцензії, не може повернути борги. Два роки його праці пішли нанівець. Коли ж він намагається залучити нові інвестиції для придбання ліцензії, то потенційні інвестори справедливо вказують на те, що його обсяги виробництва малі, а аудиторія покупців специфічна. «Мені пропонують перепрофілюватися на випуск звичайного недорого пива з посередніми показниками у великому обсязі. Але це не відповідає нашій концепції. Для виробництва „крафтового“ або ремісничого пива за традиційною рецептурою це означає смерть», – каже Агафонов.

Малі броварні – на межі вимирання

З першого липня «Вовчанська приватна броварня» припинила варити пиво. Громадська спілка «Гільдія крафтових пивоварів» прогнозує, що вже невдовзі така сама доля може спіткати більшість інших малих броварень. Адже вартість ліцензії, яка доступна до сплати лише великим підприємствам, фактично руйнує міні-пивоварні як галузь, кажуть броварі.

«Міні-пивоварні вкрай відрізняються від великих виробників за багатьма показниками. Їм не під силу ліцензійне та податкове навантаження, яке несуть гіганти галузі», — констатують у Гільдії. Об´єднання малих пивоварів закликає скасувати ліцензію на оптову торгівлю пивом для крафтових броварень. Натомість броварі готові дискутувати з урядом про інші прийнятні види оподаткування цього виду бізнесу.

Інші пивні новації

Проблеми через новації і в роздрібних торгівців. Для продажу пива вроздріб тепер також потрібна ліцензія. У великих містах вона коштує вісім тисяч гривень на рік на один касовий апарат. Площа торговельного закладу при цьому має бути не меншою за 20 квадратних метрів. Рекламу пива на телебаченні та радіо з 06:00 до 23:00, а також у більшості друкованих видань, на зовнішніх та внутрішніх носіях заборонено.

Прихильники нововведень наголошують на тому, що ці зміни відіграватимуть важливу роль в обмеженні вживання пива, особливо підлітками. Медична група «Реанімаційного пакета реформ» нагадує, що «сьогодні Україна є лідером серед країн Європи та СНД за споживанням пива дітьми у віці 11-15 років та займає друге після Чехії місце у рейтингу». Пиво ж, зауважують вони, є першим кроком до споживання міцніших алкогольних напоїв.

Вартість оптової ліцензії б’є не лише по «крафтових» броварнях, але й по малих дистриб’юторах. «Ця ліцензія створює дискримінаційні умови для малих гравців на пивному ринку, – вважає Олексій Кубицький, директор компанії „Рексал трейд“, яка займається імпортом та дистрибуцією пива. – Наприклад, минулого року у нас був оборот 2,5 мільйона гривень. Якби торік довелося купувати цю ліцензію, то собівартість імпортованого нами пива для споживачів зросла би на 20%». А отже, такі малі дистриб’ютори, як компанія Кубицького, стане неконкурентоспроможною порівняно з великими дистриб’юторами.

Виходом з цієї ситуації для малих дистриб’юторів може стати об’єднання з іншими невеликими компаніями. Проте це не знімає проблему з акцизними марками для міцного пива. «У нас в інтернет-магазині є близько 10 таких позицій, і я просто не знаю, що тепер з ними робити, — каже Кубицький. – З акцизними марками море проблем. Наприклад, клеїти їх треба на виробництві, а замовляти за 40 днів і так далі. Колись ми імпортували міцний алкоголь, але відмовилися від цього саме через проблеми з марками. Тепер, можливо, доведеться відмовитися і від імпорту міцного пива». За словами Кубицького, деякі великі пивні компанії вже призупинили виробництво та завезення такого пива. Тому не виключено, що українські любителі міцних сортів вже невдовзі можуть зіштовхнутися з дефіцитом улюбленого напою.

Реклама залишиться

У телеефірі українські глядачі тепер бачитимуть знайомі пивні бренди лише після 23:00. Рекламній галузі і телеканалам це принесе подальше скорочення надходжень. Пивовари традиційно забезпечували 8-10% рекламних бюджетів на телебаченні. «Ми очікуємо, що 75-80% телебюджетів будуть витрачені у телевізійному спонсорстві і близько 15-20% залишиться у нічній прямій рекламі», – розповідає Дарія Кабанова, директорка рекламної агенції Navigator. Вона каже, що в часи кризи заборона реклами пива – болючий удар по галузі.