Перша святкова новина:
14 жовтня 2011 року на честь одного з найвеличніших козацьких свят — Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі» - «День відкритих дверей» — козацьке свято.
Давайте відсвяткуємо разом День українського козацтва та 1101-річницю з дня відзначення Покрова Пресвятої Богородиці, а також храмове свято першої в новому тисячолітті козацької Покровської церкви, що на «Мамаєвій Слободі».
Лицарі степу — запорозькі козаки — вважали храм Господній матеріалізацією неба на землі.
Козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі» є рідною молодшою сестрою Свято-Покровської церкви, що вивищувалась над Запорозькою Січчю в часи Богдана-Зиновія Хмельницького.
Божим промислом саме наша козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці стоїть на широті схід-захід: за координатами — 50,26`06`` пн. ш... За цими ж координатами по лінії схід-захід 50,26`06`` пн.ш. на святих київських горах височіє найголовніший собор всього східного Православ`я – Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври. Такий промисел Божий є просто дивовижний і не може бути простим збігом.
Таке місце розташування вибране Самою Богородицею для першої козацької церкви, спорудженої з часів руйнування Запорозької Січі. Тож стоячи перед входом у наш козацький храм, кожен прихожанин насправді ніби стоїть перед входом до Свято-Успенського собору Києво-Печерської лаври.
Ставропігійна козацька церква в ім`я Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі» є храмом, де відчувається «матеріалізація неба на землі» — зовні скромним і дерев`яним, проте всередині теплим, щирим і дивовижно світлим. Храмове свято — восьмий День народження з часу освячення у 2003 році — відзначається 14 жовтня.
Під Покровом Пресвятої Богородиці наші прадіди – лицарі Війська Запорозького Низового здійснювали дивовижні побіди над ворогами дідівської православної віри.
14 жовтня 2011р.- «День відкритих дверей» — козацьке свято.
В цей день з 8-30 до 18-00 вхід вільний і безоплатний для всіх бажаючих. Ласкаво просимо!
Захід розпочнеться:
* 8-30 — святочний церковний передзвін за участі кращого дзвонаря України.
* 9-00 – Божественна літургія з нагоди 1101-річниці з дня відзначення Покрова Пресвятої Богородиці.
* 12-00 – початок урочистостей з нагоди відзначення Дня українського козацтва: концерт козацьких та фольклорних колективів, кобзарів, лірників.
* Показовий виступ кращого в Європі кінного козацького каскадерського підрозділу під орудою отамана Олега Юрчишина.
* Виступ Заслуженого артиста України – Тараса Компаніченка.
* В програмі також: фехтування на шаблях, стрільба з лука — Печерська сотня реєстрового козацтва Предримирського (армія Богдана Хмельницького) під орудою курінного отамана Олександра Харченка.
* Козацький куліш та гарбузова каша.
* Залпи козацьких гармат, фальконетів, ожиг та мортир.
За свідченнями очевидців, остання Січова церква Покрова Пресвятої Богородиці перед руйнуванням та пограбунком її у 1775 році Донськими козаками на чолі з Наказним отаманом Донського козацтва генералом від кавалерії графом Російської імперії кавалером ордена Георгія Переможця ІV ступеня – Федором Денисовим — відзначалась дуже багатим церковним начинням, ліпшого від якого у всій тодішній Російській імперії навряд чи можна було знайти. Убранство церкви відрізнялось благоліпністю та коштовною ризницею. Царські врата в церкві останньої Січі були вилиті з чистого масивного золота та срібла. Ікони горіли золотими шатами із дорогоцінним камінням, а лики образів були писані найкращими візантійськими та афонськими іконописцями. Священні книги обкладені надзвичайно масивним сріблом із коштовними каміннями, ризи священицькі були гаптовані та куті найщирішим золотом. Під час Богослужіння запорозькі козаки тримали себе найвищим чином: статечно і благопристойно. При читанні Євангелія всі козаки приходили в рух, виструнювались на повний зріст, бралися за ефеси шабель, виймаючи леза до половини із піхов, на знак постійної готовності захищати Слово Боже від ворогів Святої дідівської Православної віри.
У запорозьких козаків у 16-18 ст. було у всезагальному звичаї перед смертю давати частину свого майна у церкву «на помин козацької душі». Такий же звичай був у них і після повернення з військових походів.
Наші прадіди – лицарі Війська Запорозького Низового — мали добрий звичай після повернення з військових походів ділити свою військову здобич на три частини, а найпершу частину «від усякого меча і весла» — віддавати у монастирі і церкви власного і чужого краю.
Ось як про це, зокрема, співалось в одній з козацьких дум, що дійшла до нашого часу:
Срібло, злото на три часті паювали:
Першу часть брали, на церкви покладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Трехтемирівський монастир,
На святу січову Покрову давали,
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали,
А другу часть поміж собою паювали,
А третю часть брали,
Очеретами сідали,
Пили та гуляли.
Друга святкова новина:
На початку жовтня на адресу Козацької Спадкової Духовної Республіки на «Мамаєвій Слободі» надійшов перший твір на Другий Міжнародний Український літературний конкурс «Козацька балачка»
Хочемо нагадати, що 4 червня 2011 року в День Народження письменника Олександра Ільченка, автора славнозвісного химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, а бо ж Мамай і Чужа Молодиця», Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі», керуючись звичаєвим дідівським правом, в книгарні українського слова «Шабля «Козака Мамая» оголосила про проведення Другого Міжнародного Українського Літературного конкурсу „Козацька балачка”, результати якого вже традиційно будуть оприлюднені 7 квітня 2012 року, тобто на Благовіщеня.
Третя святкова новина:
Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» щиро вітає наших єдинокровних братів, правнуків Війська Запорозького Низового — Кубанське козацьке Військо Російської Федерації — з 200-річницею Кубанського козачого хору, заснованого у 1811 році на Покрову. Доля Кубанського козачого хору на сьогодні яскраво віддзеркалює долю всіх українців Кубані і не тільки, яким фактично впродовж останніх 200 років заборонено проявляти національну ідентичність із великою Наддніпрянською Україною.
На жаль, слова «українець» чи «український» стосовно населення Кубані є небажаними і сприймаються місцевою владою з підозрою.
Ще в далекому 1811 році нащадки лицарів Війська Запорозького Низового, долаючи спротив імперії, виконують «козацькою балачкою», цебто українською мовою, ті ж пісні, що співаються на Наддніпрянщині, приміром в селах Левухи, Кисляк, Ведмедівка, Рогів, Стеблів, Іваньки, Ірклій, Кальниболото, Конела, Тимошівка, а також в містах Умань, Батурин, Канів, Полтава, Переяслав. Саме від назв цих та інших сіл та міст Наддніпрянщини, що й дотепер існують в Україні, походять назви 38 куренів Війська Запорозького Низового, ну і, звичайно ж, назви станиць Кубані.
Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» від імені усього українського козацтва, хоче привітати прославлений колектив Кубанського козачого хору з 200-річницею з Дня народження.
Тож нехай і надалі, панове Кубанські козаки, Покров Пресвятої Богородиці оберігає Вас, Ваших дітей та правнуків від усілякого супостата!
Мати Україна пам`ятає і любить Вас!
З шанобою,
козак Левушківського куреня Війська Запорозького Низового,
Генерал-хорунжий українського козацтва Костянтин Олійник.
... А за віру хоч умріте і вольностей бороніте! Нехай вічна буде слава, же през шаблю маєм права! (Гетьман Іван Мазепа).
