Коли дзвони над козацькою церквою Покрова Пресвятої Богородиці, що на «Мамаєвій Слободі» вдарять у «Благовіст» і священик, ставши перед Царськими вратами скаже: «Христос Воскрес!!!», то всі у кого в грудях б`ється горде козацьке серце почують цю радісну вість й скажуть: «Воістину Воскрес!!!».

Христос Воскрес, то Воскресне і козацька Вкраїна!

19 квітня (Субота). 23-00 – Читання діянь Святих Апостолів.
20 квітня (Неділя). СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ, ПАСХА, ВЕЛИКДЕНЬ.

00-01 – Святкова опівнічна. Хресний хід. Пасхальна Утрення. Царські Пасхальні часи. Великодня Літургія свт. Іоана Золотоустого.

Вхід до козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці вільний для освячення пасок до 12-00.

З 4-30 до 12-00 — Освячення Пасок.

В суботу, в ніч перед Великоднем, перед початком святочної полуношниці об одинадцятій годині вечора розпочинається читання Діянь святих Апостолів. Далі, після виходу Хресним ходом священика та прихожан з церкви та стояння біля її західних врат, коли у замкненій церкві вже нікого з людей немає, янголи виводять Спасителя із гробу, а святі угодники виходять із ікон та цілуються між собою – Христосуються!

В той же час, коли в церкві йде відправа, неподалік на вигоні наші прадіди, котрі не змогли вміститися в церкві — розпалювали багаття, влаштовуючи так звані «гоніння смерті».

«Вогнище під Великдень — то так, як Ісусові присвічували, коли Він мав воскреснути», — так пояснювали наші прадіди.

Для цього багаття вважалося за добру прикмету поцупити у жида-шинкаря діжку або колесо від старого воза – «щоб було чим розпалити вогнище». Також для цього вогню різали десь в леваді суху вербу чи деревину дуба – «бо в сухому дереві нечиста сила ховається». Вогонь у багатті підтримували цілу ніч протягом служби в церкві, та так, щоб вогнище було видно на все селище.

Очищення землі вогнем від усякої нечисті, що відбувалося під час «гоніння смерті» тривало цілу ніч. Дрова підкидали, аби вогонь не гаснув, бо «янголи над селом літають». Дійство не припинялось до того часу, поки священник не стане перед царськими вратами обличчям до народу і не скаже: «Христос Воскрес!!!», а люди у відповідь йому: «Воістину Воскрес!!!».

Також у наших прадідів був гарний звичай: «На Великдень, кожен намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у церковні дзвони», адже це, за народними віруваннями приносило родині щастя та достаток. Тож всі навипередки намагалися піднятись на дзвінницю і задзвонити у церковні дзвони. Тому дзвони у Світле Христове Воскресіння нестихаючи лунали над українськими містечками, слободами та селами цілісінький день!

«На Великдень цілий день дзвонять. Хвалять собі, як хто перший, укусивши паски, або свяченого яйця, задзвонить. Проте, молоді парубки, що ближче церкви сидять, перебігаються, аби перший задзвонив. Коли з’їдять обід, приходять до церкви і старі, і молоді, бо ж колись на Україні люди дуже гарно вміли на дзвонах видзвонювати – «грати».

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» запрошує всіх долучитися до наших праотцівських традицій: прийти до церкви Покрова Пресвятої Богородиці на всеношну помолитись, посвятити паску та наїдки. Ті, що не помістяться в церкві, зможуть кинути суху дровиняку з «нечистою силою» у вогнище. А потім всі, хто забажає, піднімуться на дзвінницю поряд із церквою, аби вдарити в «Благовіст» та заграти на інших церковних дзвонах.
Приходьте до нас на козацьку Слободу, відсвяткуємо разом Великодень!
Христос Воскрес – Воскресне і козацька Україна!