chrome firefox opera safari iexplorer

Презентація проекту «Тканина віршів» (до Всесвітнього дня поезії)

Дата події:21 березня 2013 о 20:00
Місце події:Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини (Київ)
Більше про подію:

Художниця й поетеса Вікторія Черняхівська 21 березня 2013 року презентуватиме проект «Тканина віршів».

Вона представить вишиті нею ілюстрації тридцяти віршів молодих поетів. Робить це швацькою машинкою, але в незвичний спосіб — англійці таке називають «freestyle machine embroidery».

Ідея проекту така: Віка збирає вірші, які їй надсилають молоді поети, і вибирає з них тридцять наймиліших її серцю. Головні умови — вірші мають бути українською, римовані і про кохання. Потім майстриня вишиє їх на тканині — і кожна вишивка буде своєрідною ілюстрацією. Працюватиме машинкою, потім додатково прикрасить ручною вишивкою. Цю незвичну збірку Віка презентує 21 березня — на Всесвітній день поезії.

Як розказала Вікторія, вона вирішила вбити кількох зайців: спробувати щось нове, привернути увагу до підзабутих римованих віршів — і зайнятись самодисципліною, бо ж такий проект вимагає роботи кожного дня. «Я не вмію бути сама собі злим начальником, але ж треба себе змусити!» — сміється майстриня. І жартує: досить піарити саму себе, треба й інших. Хоча і не уявляє, як вона зможе відмовити комусь з авторів. Але зізнається: хоча тексти їй надсилатимуть до 15 лютого, у неї вже з'явилась парочка улюбленців. Тож щасливчикам, чиї вірші візьметься вишивати Черняхівська, пощастить: раніше на тканині увічнювали хіба цитати класиків.

Результат побачимо 21 березня о 20.00 у Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини (Київ).

Буде цікаво, весело, оригінально, незвично, ПОЕТИЧНО.
Приходьте!

31 травня

Інші дати
Народилася Олександра Смирнова-Замкова
(1880, м.Переяслав-Хмельницький – 1962) – український вчений паталогоанатом. Автор близько 90 праць, створила вчення про систему основної аргірофільної речовини, зробила важливі для науки висновки про природу розвитку тканин.
Буває, часом, сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, - оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься Україна. Така краса, висока і нетлінна, Що хоч спинись і з Богом говори. (Ліна Костенко)
Розгорнути

Новини Дивитися всі