chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні у Києві презентують «Аудіоантологію української поезії»

04 квітня 2012 о 13:56

4 квітня в Музеї Тараса Шевченка Олександр Биструшкін представить унікальну колекцію — «Аудіоантологія української поезії».

Цей запис складається з дев’яти дисків (10 годин), коли слухач може заринутись у ціле море високого поетичного слова: від Шевченка і Франка до Олійника та Римарука, повідомляє газета День, яка є інформаційним спонсором «Аудіоантології».

До цього аудіовидання увійшли твори 13 поетів: класиків, шістдесятників і наших сучасників. За словами режисера і виконавця, народного артиста України Олександра Биструшкіна, записи він робив впродовж кількох років.

Так, вірші шістдесятників — Василя Симоненка, Леоніда Кисельова, Миколи Вінграновського, Івана Драча і Бориса Олійника — йдуть подвійним диском, а твори наших сучасників — Римарука і Герасим’юка стали п’ятим аудіоальбом у творчому доробку Олександра Павловича.

До «Антології» також увійшли поезії Олександра Олеся та Володимира Сосюри.

«Я мріяв додати до аудіоантології твори Євгена Плужника та Ліни Костенко, але це ще попереду, бо скарбниця української поезії така велика, що навіть дев’ять дисків замало, — каже Биструшкін. — Я використовую в аудіоантології великий музичний матеріал — твори Лятошинського, Сильвестрова, Губи, Івасюка, Нестерова, Скорика, Чембержі, Станковича, народні українські пісні та інші. Ми разом працювали з Олегом Ступкою, й те, як він добирає музику, — фантастично! Його називають «володар звуку», й на сьогодні це один із кращих звукорежисерів нашої країни. Так, вірші Олександра Олеся чудово лягли на музику Євгена Станковича, а поезії Володимира Сосюри я почув під супровід мелодій Мирослава Скорика. Я дякую диригентові Володимиру Сіренку та музикантам Національного симфонічного оркестру України за унікальні записи, зроблені їхнім колективом. Мені цікаво було поєднувати композитора й поета, бо справжня поезія надзвичайно мелодійна, вона схожа по ритмах із фібрами людської душі. Наприклад, «Бермудський трикутник» Ігоря Римарука і «Мертві в музиці» Василя Герасим’юка лягли на «Опромінені звуки» Олександра Нестерова (музикант-мультиінструменталіст, імпровізатор, представник українського джазового авангарду, який, на жаль, помер 2005-го)».

Вступ до аудіозбірок робили такі особистості, як поет Борис Олійник, — до записів Івана Франка; академік Микола Жулинський — до Тараса Шевченка; літературознавець Сергій Кальченко — до шістдесятників; поет Іван Драч — до Павла Тичини; літературознавець Дмитро Стус — до «Листів»; поет Павло Вольвач — до Олександра Олеся; письменник, культуролог і поет Юрій Андрухович — до Володимира Сосюри.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути