chrome firefox opera safari iexplorer

Відтворення обряду «Свята калини»

Дата події:28 серпня 2011 о 14:00
Місце події:Київ, "Мамаєва Слобода" (вул. Михайла Донця, 2)
Більше про подію:

Генетична пам`ять українців, на щастя не була повністю стерта нашими ворогами. Тож недарма, підсвідомо всі українці дуже захоплюються калиною. Навіть прислів`я є: «Без верби і калини нема України». Але чому ж таке трепетне ставлення до калини – мало хто з нас зараз дасть правильну відповідь. Саме тому козацьке селище «Мамаєва Слобода» вже вдруге проводе обряд «Свята калини», котрий повертає до витоків нашої давньої культури.

Починаючи від першої Пречистої (28 серпня — Успіння Божої Матері) і аж по Другу Пречисту (21 вересня -Різдво Пресвятої Богородиці) у кожній вкраїнській козацькій родині, де ще були дівчата на виданні, намагались вдосталь заготовити пурпурових калинових пучків, це була певна прикмета для сватів. Адже споконвіку так велося — коли під стріхою білої української хатини рясно висіли стиглі калинові кетяги – можна засилати сватів до цієї господи, бо тут мешкає дівчина на виданні…

Починаючи від свята Першої Пречистої і аж до Другої Пречистої, наші прабабусі, як були ще незаміжніми дівками, вбравшись у святковий одяг, гамірливим гуртом йшли до лісу чи на луг — «в похід по калину». Цей «калиновий похід» був піднесено урочистим та супроводжувався різними дійствами – іграми, піснями, жартами, хороводами. Натомість парубки участі у дівочих ігрищах по заготівлі калини не брали, проте підліткам, як дівчаткам так і хлопчикам дозволялось супроводжувати дівочі гурти.

За описами етнографів цей обряд відбувався так: «Дівчата, попередньо набравши з собою чимало смачної святочної їжі, прийшовши на луг чи до лісу, знаходили перший кущ калини – «первака». Співали та водили хороводи коло цього куща, проводили ігри. Потім сідали навколо калинового куща і всі разом полуднували, пригощаючи й дітей, що були з ними. За їжею загадували одна одній різноманітні загадки, під час ігор жартували, виконували співи любовного змісту зі згадуванням імен своїх потенційних наречених.

Пополуднавши, дівчата «нападали» на кущ калини з усіх сторін. З першої зламаної гілочки калини кожна клала по дві ягідки собі в рот, загадуючи при цьому заповітні слова про кохання та свого нареченого. А відтак, наламавши пучків , водили довкола куща калини хоровод з піснями, почергово піднімаючи та опускаючи кетяги з ягодами. Їх перекладали з однієї руки в іншу, притуляючи до щік. Вдосталь назбиравши «магічних пучків» калини, весело збігалися до гурту та намагались розмальовували одна одну ягодами – щоб парубки любили.

Завершальним етапом цієї своєрідної дівоцької магії наших прабабусь, було прикрашання віночків та волосся свіжозірваними гронами калини.

Додому поверталися з піснями…

На півдорозі, зробивши засідку, на них уже чатували парубки. Як тільки дівоцький гурт наближався, парубоцтво зненацька накидалося, намагаючись відібрати зібрані пучечки. Дівки, захищаючись від такої наглої атаки, в свою чергу, намагались розмалювати їх стиглими ягодами. Парубки не залишались в боргу, вони також смачно натирали калиновим соком дівочі щоки.

Отак, з жартами та піснями, молодіжне товариство входило до села, де їх зустрічали дорослі. Біля воріт хати кожна дівчина віддавала своїй матінці зібрану калину, а та в свою чергу промовляла: «Будь, доню і ти червоною та здоровою як калина, незайманою та чистою до вінця! А ти калино, будь гожою на коровай, гільце, квітки весільні та хрестильні. На здоров`я людям, на добро нашого двору…»

Кілька гілячок вносилось до хати й підвішувалось до образу Богородиці, а решту прилаштовували по під стріху хати, це було ознакою того, що в оселі є дівка на виданні.

Символіка обряду «ходіння по калину» між Першою та Другою Пречистими не випадкова, адже від Першої Пречистої починались «розглядини». На Наддніпрянщині вважали доброю ознакою, коли саме в цей період до дівчини приходили свати.

В цей період відбувалися «зговори», «оглядини», «заручини» і їх з нетерпінням чекали наші прабабусі, коли були ще дівками (весілля справляли лише після Покрови – 14 жовтня).

Невипадково в обіг увійшли крилаті афоризми наших прадідів: « Старости на Пречисту – в хаті речисто», або ж «Як прийде Пречиста – стане дівка речиста(говірка)». А ось як казали, коли нелюб засилав сватів: «Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста».

В козацькому селищі «Мамаєвій Слободі» на Першу Пречисту (Успіння БожоїМатері) - 28 серпня 2011 року о 14-00 вдруге відбудеться «Свято калини». Відтворення обряду збирання калини відбудеться за участі гурту «Рожаниця» та дівчат з «Мамаєвої Слободи».

Грона калини прикрашали весільний коровай. Ними оздоблювали вінець молодої. Її присутність підтверджувала дівочу недоторканість і цнотливість.

Ласкаво просимо долучитися до відтворення цього давнього доброго обряду наших прабабусь та скуштувати кілька ягід терпкої калини у нас на козацькій слободі, щоб Ваші наречені були обов`язково козаками, тобто справжніми лицарями.

Ой рум`яні будуть личка у дівчат, що калиною вмивались проти свят... Наша пісня пролітає з краю в край, цвіт-калино, Україно, розцвітай!

28 червня

Інші дати
Народилася Галина Вігурська
(1909, с. Юлинці Вінницької обл. - 1990) -  українська письменниця. Перекладала з білоруської, польської, російської мов (твори Якуба Коласа, В. Бикова, П. Бровки).
Розгорнути
Народився Андрій Роміцин
(1909, с. Труфанівська, Росія - 1990) -  український кінознавець. Кандидат мистецтвознавства. Твори: "Кіно і сучасність", "Мистецтво екрана", "Життя та герої екрана".
Розгорнути
27 — 28 червня 1663 р. – Чорна рада у Ніжині
загальна козацька рада, яка збиралася для вирішення стратегічних птань, коли між старшинами не було одностайності. Рада була скликана для обрання гетьмана Лівобережної України. В 1663 році після зречення Юрія Хмельницького в Україні розпочався період громадянської війни ( «Руїна»). Чорна рада 1663 року обрала гетьманом Івана Брюховецького. Участь у Чорній раді брали не тільки козаки,  але селяни і міщани – «чернь», які також мали право голосу.  
Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою долю, А долі немає. (Тарас Шевченко)
Розгорнути
Битва під Берестечком (28 червня – 10 липня 1651)
найбільший бій Хмельниччини, який вібувся між Військом Запорізьким під командуванням Богдана Хмельницького спільно з союзним йому кримськотатарським військом та армією Речі Посополитої.
Розгорнути

Новини Дивитися всі