chrome firefox opera safari iexplorer

Виставка живопису Івана Губенка «Додавання»

Дата події:1-11 листопада 2011 р.
Місце події:Мистецький простір 365, Костянтинівська 6312
Більше про подію:

Мистецький простір презентує логіку арифметичних операцій в алгоритмі сприймання візуальних об’єктів від Івана Губенка.

Процес будь-якого створення відбувається при наявності матеріалу та присутності таланту. Додаючи техніку до ідеї художник створює ряд полотен, що в сумі передають настрій експозиції.

Іван Губенко спонукає нас до свого алгоритму сприйняття – сюжет окремої роботи має бути доданим до вражень від сюжетів усіх інших. Лише у такий спосіб, інтуїтивно-сенсорним додаванням ми зможемо отримати суму вражень, що дасть нам розуміння кожного полотна.

Серія робіт нагадує комунальне співіснування в одному просторі окремих персонажів, об’єднаних сумою емоцій, характерів, доль, котрих пов’язує лише соціальна формула накладання відбитку на індивідуальність.

Роботи різних років (2008—2011) та серій («Віднімання», «Бюро», «Останній День народження») об'єднані в одній експозиції за принципом додавання. Іронічні натюрморти, урбаністичні пейзажі, інтимна лірика, портрети-деконструкції та інші роботи утворюють перемінну суму, яка неодмінно змінюється від перестановки доданків. Адже єдиного алгоритму не існує — кожен глядач має сам обирати, як вирішити це рівняння з багатьма невідомими.

За допомогою простих математичних дій художник аналізує процеси відчуження від власних творів. Картини — «х» — це «ікс» для глядача, але «екс» для митця, адже творча логіка потребує дистанції від вже-створеного.

Не пропустіть, виставка триватиме всього 10 днів!

Відкриття 1 листопада о 19.00

23 жовтня

Інші дати
Народився Пилип Козицький
(1893, с. Летичівка, Черкаська область – 1960) – український композитор, музикознавець, педагог, громадський діяч. Один з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.
Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені бог Красу – карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій. (слова Тараса Шевченка, музика Пилипа Козицького)
Розгорнути