Після нещодавнього масового звільнення працівників у НІЕЗ «Переяслав» стався ще один серйозний конфлікт між адміністрацією закладу та науковцями. Випадок і дійсно резонансний.
Звільнивши 19 вересня 2012 р. головного хранителя Годліну Л.О., яка на момент звільнення перебувала на лікарняному, гендиректор заповідника Довгошия П.О. із заступником директора з обліку та збереження Панченко Т.А. (яка одночасно займає й посаду провідного юрисконсульта), зчиняючи моральний тиск, намагалися відібрати у неї ключі від фондосховищ заповідника.
Проте, відповідний акт про передачу матеріальних цінностей, як того вимагає інструкція з обліку та збереження пам’яток, так і не був складений. Отже, вийшло так, що попри своє неправомірне звільнення Годліна Л.О. матеріальної відповідальності з себе не склала. Внаслідок зчиненого на неї адміністрацією тиску, зараз ця людина знаходиться на стаціонарному лікуванні.
Проте, навіть, такий стан речей не зупинив генерального директора закладу, який, за відсутності «звільненого» головного зберігача, 20 вересня близько 16.20, «завітав» до приміщення відділу науково-фондової роботи разом з вищезгаданою Панченко Т.А.
Ігноруючи Інструкцію з обліку та збереження експонатів вони почали змушувати наукових працівників, які там знаходилися, за т.з. усною вказівкою, відкрити сейф де зберігаються усі ключі від фондосховищ, з метою вилучити їх, та зірвати пломбу з дверей одного з них, аби мати змогу туди потрапити нібито для переміщення якихось експонатів, що там зберігаються.
Вдаючись до залякування та звинувачуючи підлеглих у саботажі (небажанні виконувати вказівки дирекції) Панченко Т.А. неодноразово переходила на крик. Усе це відбувалося в присутності гендиректора Довгошиї П.О. Науковці відмовилися виконувати протизаконні вимоги адміністрації, посилаючись на законодавство, за яким самовільне потрапляння до фондосховищ без головного хранителя суворо забороняється.
Ця обставина розлютила гендиректора та його заступника. Відтак, Панченко Т.А. зажадала письмових пояснень про перешкоджання діям дирекції. Налякані такими діями адміністрації працівники повідомили про інцидент до міліції. Такий хід подій не на жарт спантеличив Довгошию П.О. та Панченко Т.А.
У спробі відрекомендуватись перед представниками закону остання називала себе то заступником директора, то його адвокатом. Попри наявність «адвоката», поки складався відповідний протокол, Довгошия П.О. перейшов на задній двір Музею «Заповіту» Т.Г. Шевченка, і звідти, заховавшись серед баків для сміття, тривалий час з кимось розмовляв по телефону.
Наступного дня, 21вересня, Панченко Т.А. демонстративно перефотографувала всі пломби у кімнатах фондового відділу та заявила, що тепер спілкування з працівниками відбуватиметься виключно у паперовій формі.
О 12.00 усі науковці (Тетеря Д., Музика Т., Гладун Л., Тетеря С., Юрченко О., Дунайна І., Павлик Н), що не підкорилися вимогам адміністрації, отримали купу дивних за формою документів – «доручень», в яких їх звинувачували у небажанні співпрацювати з дирекцією, відмові виконувати усні вказівки гендиректора, ворожості, а основне звинувачення — у годівлі котів. Отже, адміністрація вирішила таки випробувати в дії свій славнозвісний наказ.
Наступним реакційним кроком адміністрації стало вилучення журналів внутрішніх переміщень. Директор закладу особисто у свій вихідний здійснював об’їзд території, з метою виявити порушників ще одного свого законотворчого дітища – наказу «Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ «Переяслав».
Подейкують, що така упередженість не випадкова, і що у гендиректора закладу Довгошиї П.О. є, навіть, список людей, яких він планує звільнити. Працівники установи повідомляють, що навпроти вже звільнених проставлені хрестики.
Цікаво, допоки вистачить терпіння у тих, хто по крихтах збирав надбання заповідника разом з його творцем Героєм України Михайлом Сікорським? Самі працівники твердять, що через утиски адміністрації, ситуація в колективі набула критичного характеру і в любий момент можуть спалахнути акти непокори, варто піднести бодай іскру.
Дійсно, ситуація виглядає і справді критичною. За повідомленням небайдужих працівників закладу, перед цими подіями, 16 вересня, за вказівкою Довгошиї П.О., в присутності працівників: Панченко Т.А., Кузьменко А.В., Ступак Г.А., Більченко І.В., Нікітіної В.В. реставраторами заповідника було спиляно замок до сховища стародруків в меморіальному музеї Г. Сковороди і встановлено новий замок, також без складання відповідного акту.
Крім того, через відмову виконувати «дивні» посадові інструкції директор звільнив трьох працівників (Юхименко Н.О, Бондаренко М. І., Захарчук С. М.). Незважаючи на неодноразові звернення до профільного міністерства, його головна скрипка вперто мовчить. А можливо там просто не вміють грати «по нотах», бо скрипінні ключі цікавлять чиновників від культури куди менше, ніж ключі від фондосховищ де зберігаються музейні колекції?
Відтак, доля першого в Україні Національного заповідника та його працівників нікого не обходить. У такому разі людям, що намагаються протидіяти такому стану речей варто тільки поспівчувати.
Небайдужа громадська активістка, м. Переяслав-Хмельницький
