chrome firefox opera safari iexplorer

Єдиного кандидата від опозиції повинно визначати суспільство, а не партійні вожді чи влада

31 грудня 2013 о 09:33
tsn.ua

Мені приємно, що майже після річної дискусії не лише моя ідея, а ідея більшості суспільства та абсолютної більшості прихильників опозиційних партій, була почута лідерами опозиції, і вони нарешті почали погоджуватись з необхідністю висунення єдиного кандидата перед першим туром виборів президента.

Водночас, є проблеми, пов’язані з тим, що багато політиків вважають, що завдання висунути єдиного кандидата у президенти – це виключно повноваження самих кандидатів, які самостійно, у вузькому колі домовляться, що їм робити, та висунуть когось єдиного.

На переконання відомих експертів та за правилами, зрозумілими для суспільства, саме суспільство повинне запропонувати цю кандидатуру. Єдиний кандидат у президенти від опозиції на момент його висунення повинен бути найбільш популярним серед громадян, той, що має найбільшу довіру та який впевнено перемагає Віктора Януковича на президентських виборах.

На мою думку, умови цієї виборчої кампанії повинні бути погоджені в результаті круглого столу між Президентом та опозицією за участі міжнародних посередників. Цілком очевидно: щоб провести вибори на відносно демократичних засадах, необхідно публічно погодити необхідність змін до Закону про вибори Президента України, ротації та оновлення Центральної виборчої комісії, яка зараз повністю перетворена на ЦВК при Президентові. Крім того, опозиція повинна розуміти, що їй необхідно буде забезпечити професійний та незалежний відбір її представників до більш як 30 тисяч окружних виборчих комісій.

Також необхідно домогтися публічних зобов’язань діючої влади не використовувати судові та інші владні інструменти для зняття з реєстрації кандидатів у президенти. Я не розумію дискусії в опозиційному таборі про те, що у разі, якщо влада не зареєструє Віталія Кличка, то вона повинна підготувати для реєстрації наступного. Але ж, за аналогією, знятими владою з реєстрації можуть стати усі інші кандидати, що мають шанс виграти у Віктора Януковича. Тому зареєстрованими кандидатами у президенти повинні бути всі популярні політики, тим більше, якщо йдеться про політиків, які мають на сьогодні найвищі рейтинги в Україні.

Незважаючи на певну ейфорію, яка панує серед опозиції стосовно підвищення популярності опозиційних лідерів в період Євромайдану, варто зупинити нинішні політично-фантастичні прогнози щодо того, що опозиційний кандидат зможе перемогти Віктора Януковича вже у першому турі.

Тим більше, мені дивує, що такі прогнози дають люди, які добре знають, як працює влада на чолі з В. Януковичем, оскільки вони самі працювали або в Уряді Януковича, або в Уряді Азарова при Президентові Януковичі. З електоральної та політичної точки зору нереально перемогти його у першому турі. Сьогодні треба готуватися до серйозної виборчої боротьби, яка триватиме два тури. І, можливо, за результатами у другому турі треба буде звертатися до українців, щоб вони вийшли на вулиці для того, щоб застерегти результати свого волевиявлення.

Отож, висунення єдиного кандидата у Президенти є необхідною, але недостатньою умовою для перемоги. Опозиція на сьогодні повинна розробити чіткий алгоритм своєї діяльності під час президентської кампанії для того, щоб бути впевненою, що, незважаючи на весь тиск влади, на адмінресурс, підкуп чи вплив правоохоронних органів, результати президентських виборів будуть пораховані, відповідно до голосування, а не сфальсифіковані.

Микола Томенко, народний депутат України 

Розділи: Думка читачів

23 липня

Інші дати
День преподобного Антонія Печерського
(бл 982 – 1073)святий Православної церкви, церковний діяч Київської Русі, засновник Києво-Печерського монастиря і будівничий Свято-Успенського собору.  
«Приходь до своєї віри добрими справами» (Феодосій Печерський)
Розгорнути
День пам’яті Памво Беринди
(між 50-70 роками 16 ст., смт. Єзупіль, Івано-Франківська область – 1632) – український культурний діяч, лексикограф, видавець. Найвизначніша праця – перший друкований українский словник ««Лексикон словенороський» 1627 року, який став цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою.  
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі