chrome firefox opera safari iexplorer

Україна рухається до охлократії і анархії

18 березня 2015 о 11:08
e-crimea.info

Якщо проаналізувати постмайданний період, то є вже достатньо підстав апелювати не лише до, м’яко кажучи, неадекватної діяльності прем’єр-міністра А. Яценюка та його двох урядів чи, м’яко кажучи, неорганізованої роботи парламенту. Вже є достатньо підстав говорити про те, який загрозливий політичний режим формується в постмайданній Україні.

На жаль, аналіз базових характеристик приводить до невтішних висновків: за багатьма параметрами в Україні складаються ознаки так званого охлократичного та анархічного політичного режиму.

Як відомо, однією з ключових ознак охлократії є використання простих методів для вирішення надскладних державних питань, використання ідеології популізму чи примітивізму для того, щоб скористатися настроями певних соціальних груп для вирішення своїх корпоративних чи вузькопартійних інтересів.

Сьогодні людина з трьома класами освіти може спрогнозувати, з чого починаються виступи прем’єр-міністра чи міністрів на засіданні в Уряді чи у Верховній Раді. Думаю, що така ж риторика характеризує й інших чиновників в системі центральної та виконавчої влади: чиновники розповідають про те, як треба активніше боротися з Путіним, з Росією. Натомість, коли справа доходить до конкретних соціально-економічних проблем, тоді такі виступи або не транслюються (засідання Уряду або наради міністрів), або взагалі слова «народ, пенсіонери, пенсії, заробітні плати, освіта, культура, охорона здоров’я, спорт…» не вживаються в лексиконі нинішніх чиновників. Вони вважають, що, апелюючи до боротьби з Путіним та російською агресією, суспільство може пробачити їм дилетантство, непрофесіоналізм в управлінській системі і вирішення власних проблем під прикриттям важливих державних справ.

Ще однією ознакою охлократії вже з елементом анархії є те, що в Україні використовуються так звані «квазібатальйони» (я переконаний, що справжні бійці батальйонів до цього не причетні), енна кількість різних версій «народних самооборон» і «правих секторів», яких місцеві олігархи активно залучають до корпоративних розборок, рейдерських захоплень тощо. Причому, найсумніше в цій історії те, що перші резонансні спроби використання людей в балаклавах для корпоративних розборок між бізнесом відбулися тоді, коли була сформована так звана «перехідна влада». І тоді вона створила перший прецедент, коли сказала, що «наші люди» діють цілком «законно і виправдано», і їх можна до відповідальності не притягати. Таким чином, цей прецедентний підхід полягає в наступному: якщо це «ваші» люди в балаклавах, або «ваш» батальйон, або «ваша» громадська інституція, яка «стояла на Майдані», то вони можуть не виконувати закон лише тому, що вони – «ваші».

Спроби навести порядок в системі так званих самостійних люстрацій чи захоплень, фактично, не дали жодного результату. І якщо ситуація так буде розгоратися і надалі, ми точно перейдемо до класичної охлократії з елементами анархії, відомої з найдавніших часів.

Я вже не кажу про банальні речі, які пов’язані з нездатністю нинішньої влади вирішити елементарні питання, наприклад, кадрових призначень. Україна продовжує бути країною «тимчасово виконуючих обов’язки», і куди не подивись – досі немає тих посадовців, які би на постійній основі працювали. Знайдіть мені тимчасово виконуючого обов’язки, який би системно працював в інтересах людей і над виконанням виконавчо-законодавчих актів?.. Натомість нинішня влада, особливо проурядова партія постійно генерує ідеї, як заборонити журналістам, політикам і, власне, громадянам критикувати чи виступати проти нинішньої влади: то пропонує закривати телеканали, радіо, Інтернет, забороняти «неправильні» мітинги тощо.

Щоб не критикувати лише центральну виконавчу та місцеву владу, варто сказати і про парламент. Якщо керівництво парламенту і коаліція не здатні вирішити «фантастично складне» питання – вчасно розпочати пленарне засідання, то про яку відповідальну, організовану системну роботу у справжньому демократичному політичному режимі, який задекларувала Україна, може йти мова?

Отож, якщо ситуація радикально не зміниться, то, перефразовуючи класиків, можна сказати, що, на жаль, Україна рухається впевненими кроками до охлократії з елементами анархії.

Довідково

Охлократія («ohlos» – натовп, «kratos» — влада, буквально – «влада натовпу») — вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу, яка характеризується відсутністю чіткого підпорядкування громадян нормам моралі та права, і суспільна поведінка яких визначається на стихійних зборах, мітингах, демонстраціях.

В основі цієї влади — критика і заперечення існуючих законів держави, громадянської моралі, інститутів влади і апеляції до примітивних інтересів людей. Як наслідок: політична ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп.

Перебування охлократів у владних структурах спричиняє публічний галас, безвихідні ситуації, політичні авантюри, бешкети, скандали. Охлократія — показовий політичний феномен, характерний для суспільств, чия політична система перебуває на межі загальнонаціональної катастрофи.

Анархія означає безвладдя або непідвладність, незалежність; непокора владі, безлад, свавілля.

Прикладів реалізації анархії в суспільстві не існує. Спроби створити безвладне суспільство в історії були, але всі вони закінчилися провалом, адже суспільство не може існувати без влади.

tomenkoМикола Томенко, доктор політичних наук, народний депутат України

23 жовтня

Інші дати
Народився Пилип Козицький
(1893, с. Летичівка, Черкаська область – 1960) – український композитор, музикознавець, педагог, громадський діяч. Один з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.
Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені бог Красу – карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій. (слова Тараса Шевченка, музика Пилипа Козицького)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі