chrome firefox opera safari iexplorer

55 років тому помер Тодось Осьмачка

07 вересня 2017 о 10:22
ukrinform.ua

Цього дня 1962 року у Нью-Йорку помер Тодосій Степанович Осьмачка (1895—1962), український поет, прозаїк, перекладач.

Він — відомий літератор, член декількох літературних об’єднань, зокрема й славнозвісної «Ланки» (згодом перейменованої на МАРС). Автор поетичних збірок «Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929; остання книга, видана у підрадянській Україні) та прозових творів «Старший боярин» (1946), «План до двору» (1951) та «Ротонда душогубців» (1956). Блискучий перекладач творів Оскара Уайльда та Вільяма Шекспіра, нагадує Укрінформ.

Родом Тодось Осьмачка з Черкащини. Учасник Першої світової війни. Випускник Київського інституту народної освіти (1925).

Вчителював у народних школах, упродовж 2-років (на початку 30-х) мешкав на Кубані.

Виступав з послідовною критикою комуністичної ідеології та інтелігенції, що співпрацювала з владою СРСР.

У 1933 році був арештований більшовицькою владою, зазнав переслідувань з боку радянської репресивної психіатрії.

1942 року виїхав до Львова, а звідти, в 1944 році, — до Німеччини.

З 1948 року мешкав у США. Член емігрантської організації «Мистецький український рух».

Останнім живого бачив Осьмачку Іван Багряний – «розбитого паралічем і безпам’ятного, в ліжку витягненого на весь зріст, суворого, як Данте. Всіма забутого і покинутого…»

Життя і творчість Тодося Осьмачки досліджував Михайло Слабошпицький. У 2005 році він видав роман-біографію «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)», за яку був нагороджений національною премією імені Шевченка.

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі