chrome firefox opera safari iexplorer

Петриківський розпис — унікальна спадщина нематеріальної культури

05 грудня 2017 о 11:48

5 грудня 2013р. Петриківський розпис було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО

Петриківський розпис, здається, існував відколи сонце світить. Насправді ж його історія пролягає з дохристиянських часів. Люди на теренах України вірили, що коли розписати одяг, посуд, оселю яскравими квітами, орнаментами, -  злі духи не посміють чинити лихе людям.

Згодом козаки- запорожці запрошували майстрів на Січ, аби ті розписали курені, а також списи та іншу зброю.

Петриківський розпис у його сучасному вигляді усталився, коли в 17 столітті у Петриківці осіли перші переселенці з Поділля, Полтавщини, Слобожанщини. Зовнішні та внутрішні стіни, печі, двері, скрині та інші меблі, укриті малюнками з побуту, квітами, — викликали  правдиве відчуття щастя і цілковитої гармонії.

Вважалося навіть чимось неприроднім, якщо котрась хата стояла  без розпису.

Основною складовою петриківського розпису є квіти: маки, півонії, ружі, мальви й якісь зовсім чудернацькі, небачені. Ще – птахи: ластівки, півні, казкові жар-птиці. Малюють майстри пензлями, виготовленими з котячої шерсті, а фарби ніколи не змішують.

Видатний український історик і етнограф Дмитро Яворницький зацікавився петриківським розписом під час експедицій 1911 та 1913 років. На його прохання художниця Євгенія Евенбах перемальовувала зразки робіт, і вони стали основою виставки 1913р., що проклала дорогу до широкого визнання цього народного мистецтва.

Шедеври петриківського розпису зберігаються в багатьох українських музеях. Одна з найбільших колекцій – у Центрі народної творчості «Петриківка».

Петриківський розпис  прикрашає музей-садибу Катерини Білокур, Церкву Святого Юрія УПЦ(КП) й навіть Український культурний центр у Парижі.

Існувала й фабрика петриківського розпису, чиї стіни були розписані. Та фабрику закрили і розтягли, а  розписи, опинившись просто неба, знищуються.

Збереження петриківського розпису як складової української самобутньої культури є обов’язком влади й суспільства. А водночас – своєрідним тестом на вміння й бажання плекати, цінувати й любити свою унікальну культурну спадщину, а отже – любити Україну.

Олена Бондаренко

 

 

15 жовтня

Інші дати
Народився Дмитро Луценко
(1921, с.Березова Рудка, Полтавська область – 1989) – український поет. Автор текстів низки відомих пісень ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото").
Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! (Дмитро Луценко)
Розгорнути