Днями в редакцію УНІАН потрапив лист митрополита сімферопольського і кримського (Московського патріархату) Лазаря до Віктора Януковича. У цьому листі Лазар просить Януковича «сприяння у благій справі» – МП хоче забрати собі приміщення заповідника «Херсонес», що в Севастополі.
Нещодавно Американський Фонд світової спадщини (GHF) включив Херсонес Таврійський до списку археологічних об`єктів, що перебувають на межі зникнення. Відповідно до звіту організації, Херсонесові загрожує активне будівництво, ускладнене недостатніми зусиллями щодо збереження пам`ятки. А тут ще й МП активізувався. Яку загрозу для історичної спадщини може становити ця церкви, ми вже бачимо на прикладі Київської Лаври…
Херсонес Таврійський був заснований греками в VI столітті до нашої ери й проіснував до кінця XIV століття, коли місто було зруйновано Золотою Ордою. Зараз Херсонес має статус національного музею-заповідника і є найбільшим місцем археологічних розкопок на узбережжі Чорного моря.
Леонід Марченко очолює заповідник уже 25 років. Він і розповів УНІАН, як московська церква веде боротьбу за привласнення історичних пам’яток.
– Лазар у листі каже, що просить сприяти відродженню Свято-Володимирського Херсонського чоловічого монастиря, – каже пан Марченко. – Тобто вони хочуть повернутися до тих часів, коли на території цієї пам’ятки був чоловічий монастир. Монастир почали зводити в 1850 році, а розкопки Херсонесу почалися у 1827-му.
З літопису відомо, що десь тут хрестився київський князь Володимир. Де саме це місце, ніхто тоді не знав.
Коли велися археологічні роботи, центр стародавнього міста церковники забудовували, і тому тепер нам відкрилася лише його частинка. Це був грецький, римський і візантійський періоди (Херсонес входив до складу Візантійської імперії). Коли стало відомо, що таке Херсонес, почалася боротьба за ці землі, у результаті скасували монастир, бо він, крім шкоди Херсонесу, нічого не приносив.
У нас є листи, які графиня Уварова, котра була головою Московського археологічного товариства, писала імператору Миколі, ІІ про те, що монахи роблять усе, аби знищити Херсонес, тому треба відселити монастир.
Графиня називала Херсонес «руською Троєю». Вона писала: «Главное несчастье Херсонеса – это существование на его территории монастыря. Состоящего по обыкновению из подбора грубых, неграмотных, ничего не делающих, ни к чему не пригодных людей. По высочайшему повелению этот монастырь был обречен на постепенное и правильное вымирание, так как ему запрещалось без разрешения археологической царской комиссии возводить какие-либо постройки. Но археологическая комиссия отнеслась к этому с обычным ей равнодушием, в чем Ваше Величество могло убедится при обзоре Херсонеса. Монахи уничтожают акрополь древнего города… Для того, чтобы Россия могла гордится своей Помпеей, необходимо поспешить спасти то, что еще осталось, и принять серьезные меры к охранению всего необходимого (тут графиня перелічує п’ятнадцять пунктів з того, що потрібно зробити)… Разрушение Херсонеса дошло до такой степени, что спасти его можно только крайними, необходимыми мерами, иначе весьма близко время, когда от него ничего не останется. Повелите, Государь, и спасите… Графиня Уварова, 6 октября 1902 года».
Імператорська археологічна комісія знаходилася в Санкт-Петербурзі, і всі предмети, які розкопували, вивозили туди.
Нещодавно ми в Києві прийняли два передані нам звідти предмети (надгробні плити дохристиянської доби), але це лише частинка з того, що нині перебуває в Ермітажі. І де ці предмети лежать? У сховищах!
У 1992 році, коли Україна вже була самостійною, влада міста знову захотіла повернути сюди частину монастиря, проте я з листом звернувся до Кравчука. Після втручання вищих органів влади місцева влада поклялася, що більше ніколи не порушуватиме цього питання.
А все ж таки, чи точно відомо, що Володимир хрестився в Херсонесі?
Літописці називали три місця хрещення Володимира. Перше місце – Київ, друге – Васильків під Києвом і третє – Херсонес. Але більшість фахівців вважають, що то було в Херсонесі.
Ще відомо, що сюди, у Херсонес, 101 року відправили першого Папу Римського Климента, який тут же трагічно загинув. Через два-три століття Папа Мартін теж тут загинув. І вже в четвертому столітті в Херсонесі була єпархія.
Чи справедливим є прохання Лазара передати монастир у власність Московського патріархату?
Це не те, що несправедливо, це дурниця, велика дурниця.
Наша пам’ятка відома всьому світу. Ми є номінантами в списки ЮНЕСКО. Це пам’ятка всіх періодів – грецького, римського, візантійського. У світі такого вже немає, усе забудовано. А в нас ще є.
А Московській церкві на даний момент уже передано повністю в користування Свято-Володимирський собор, храм Семи Мучеників і ще дві будівлі колишнього монастиря... А ще Інкерманський монастир…
Але Лазар у листі до Януковича жаліється, що Свято-Володимирський собор передано їм лише в користування, а не у власність…
Та вони там цілковиті господарі. Хіба ми маємо можливість там щось робити?
Я сам був ініціатором, аби цей собор відбудували, а потім передали його церкві.
Що не вистачає сьогодні для того, щоб потрапити в списки ЮНЕСКО?
Там є кілька серйозних умов. Перша – чітка позиція державної влади щодо пам’ятки. Тобто йдеться про фінансування. Ми кілька років з цим б’ємося, і лише місяць тому на прохання губернатора Севастополя президент підписав доручення Азарову про затвердження концепції і програми розвитку Херсонеса на п’ять років, починаючи з 2011-го. Знаю, що Азаров, у свою чергу, дав відповідні доручення, і ми сподіваємося, що до кінця цього року буде концепція розвитку Херсонеса. Це буде перша умова, яку ми повинні виконати перед ЮНЕСКО.
Хочу наголосити, що за останні двадцять років жодна українська пам’ятка в списки ЮНЕСКО не подавалася.
Лазар хоче, аби з монастирем їм ще й землю віддали?
Аякже! Тому вони й жаліються, що майно лише в користуванні знаходиться. Щоб було не в користуванні, то треба їм передати землю. Ось тоді буде власність. Вони собі знову побудують свинарники і займатимуться бізнесом… Власне, що й було раніше.
Лазар пише Януковичу, що керівництво заповідника бере за «квіток» (так написано) з людей у Свято-Володимирський собор по 30 гривень.
Це брехня! Вхід на територію заповідника, підкреслюю і наголошую, заповідника, а не в собор, – 20 гривень. Це ж пам’ятка під відкритим небом. У Криму жоден музей: ні Лівадійський, ні Воронцовський не мають такої ціни, 40 гривень – як мінімум. А тут людина заходить на територію Херсонеса на цілий день за 20 гривень…
Більш того, разом з севастопольською адміністрацією, за згодою Мінкультури, ми робимо окремий вхід для відвідувачів саме собору.
Ще Лазар пише, що споруди використовуються не за призначенням, а «іноді навіть оскверняються».
Ну це вже взагалі... Так образливо таке чути… Це брехня Лазара, і він відповідатиме за неї перед Богом.
Що має на увазі Лазар, коли каже «не за призначенням»? Має на увазі, що це не їхнє. Ось і все.
Ви спілкувалися з ним особисто. Які у вас враження від цього священика?
Якби я вам розказав усю історію спілкування з ним, то ви б, можливо, і жахнулися.
Я йому лише повторюю: «Владико, ви ж розумна людина, знаєте історію, що ви таке кажете?»
Звісно, відносини в нас складні. Це ж не перший лист, якого він пише. Як тільки приходить новий прем’єр, президент, він пише й пише листи. І все одне – повернути монастир, хоча монастирів у Севастополі дуже багато.
Цього в жодному разі не можна робити.
Зрештою, а чому саме передавати Московському патріархату? Україна – багатоконфесійна країна…
І це теж. Я про це вже й не кажу. Коли в Севастополі був з візитом Філарет і хотів зайти в Херсонес, так вони тут таке зробили… Херсонес оточили… Філарет так і не потрапив сюди. А я от собі думаю, а чого він, зрештою, як громадянин не може зайти на територію заповідника?
Оксана Климончук, УНІАН
