17 листопада 2010 року у Черкасах відкрили пам'ятник Василеві Симоненку. Цій події передувала тривала епопея зі встановленням монумента — упродовж 20 років великого українського митця намагалися увічнити в різних матеріалах кілька разів, проте щоразу — марно.
Відтепер бронзовий Симоненко усміхатиметься перехожим у сквері за черкаським РАЦСом. Місце символічне — адже неподалік розташована редакція газети «Молодь Черкащини», в якій свого часу працював і творив поет.
Микола Упир, головний архітектор міста Черкаси: «Наша задача була підібрати таке місце, яке б відповідало б цій тематиці і створило би паралельно затишний куточок в місці Черкаси».
Микола Сом, колишній однокурсник та друг Василя Симоненка, член Спілки письменників України: «Скажу вам прямо, що це, після всіх заборон Василя Симоненка, не забувайте для літератури Василь Симоненко був на 15 років вигнаний, в Черкасах ім’я не можна було сказати, у Києві так само, тільки друзі між собою, і раптом таке щастя, що на рідній нашій Україні, є великий поет, що він ушанований так широко у Черкасах».
На створення пам’ятника заввишки 2 метри 30 сантиметрів використали близько тонни бронзи. За словами автора, саме цей теплий і пластичний матеріал міг відтворити задум – зобразити молодого Симоненка.
Владислав Димйон, скульптор, автор пам’ятника В. Симоненку: «Задум саме в тому, геніальне крило генія яке несло його на вершину слави так рано, так молодо, так геніально. Із того крила він виходить, то крило перетворюється в папір, папір журналіста, поета, письменника на якому його вірші, а в руці його щоденничок, книжечка перша, видана при житті» .
Поет помер у віці 28 років — 1962 року він разом із Аллою Горською та Лесем Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях — про що й заявили до міськради. Після цього Симоненка кілька разів жорстоко побили — і невдовзі він помер від хвороби нирок.
Юлія Баранько, Вадим Іщенко, Черкаси, «5-й канал»
