chrome firefox opera safari iexplorer

Василеві Симоненку сьогодні виповнилося би 76…

08 січня 2011 о 12:19

Цю людину вирізняли унікальний світогляд та безкомпромісна любов до Батьківщини. Василь Симоненко прожив усього 28 років, проте залишив по собі багато життєствердних та справді мудрих творів.

Він закінчив факультет журналістики Київського університету, працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше — кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області.

Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).

Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70 pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад.

Тому радянська критика у перше десятиліття по його смерті намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, одночасно канонізувати спадщину померлого поета як бездоганно «партійну». Пізніше було розпочато її ревізію як несумісної з «партійністю» в літературі.

У ті, сімдесяті роки минулого століття, коли мужня і талановита творчість Василя Симоненка пробивала грізні мури компартійної цензури, мати поета в одному з листів до Миколи Сома написала: «Як був мій Вася маленьким, то належав тільки матері, а тепер Василь Андрійович Симоненко належить усій Україні». Тоді вона перша зрозуміла синове безсмертя…

Пропонуємо Вам послухати унікальні записи авторського виконання поетом своїх творів, а також музичні твори на його вірші з аудіо-диску «Лебеді материнства. Живий голос Василя Симоненка».

P.S. Не всі знають, що в Черкасах є квартира, де живе поетова онука Мирослава, правнук поета маленький Гордій Симоненко та його бабуся Ніна.

Мирослава, котра вже назавжди повернулася з Америки до рідної матусі, добре знає і шанує славну творчість свого дідуся, допомагає видавництву «Смолоскип» впорядкувати найновішу книжку Василя Симоненка для української школи. А малий Гордійчик ще тільки вчиться говорити. Він ще не знає, чим йому Гордію – цілий вік гордитися…

«Рідна країна»

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути