chrome firefox opera safari iexplorer

У столиці презентували виставку, присвячену Симоненку

11 лютого 2015 о 15:20

Національний музей літератури України представив виставку, присвячену 80-річчю Василя Симоненка. Експозиція проекту «Я для тебе горів, український народе…» увібрала рукописи, перші видання творів поета, його особисті речі, фотографії. Є унікальні експонати: наприклад, Головний рукописний зошит В. Симоненка з фондів НМЛУ. У зшитку зібрані вірші 1961—1962 років, зокрема, хрестоматійний твір «Лебеді материнства».

— Було декілька варіантів цієї поезії, у зошиті є інша версія, написана олівцем, — розповідає завідувач експозиційного відділу НМЛУ, автор виставки Оксана Деркая. — Рукопис музею передала мати Симоненка Ганна Щербань, коли у 1980-х ми їздили Україною і збирали експонати.

На виставці також є рукописи з фондів Інституту літератури НАНУ ім. Т. Шевченка, зокрема лист Василя Симоненка до приятеля Василя Діденка, автора тексту шлягеру 1960-х років «На долині туман». З короткого листа видно, як поет опікувався друзями. Симоненко надрукував у газеті «Молодь Черкащини», де працював, декілька віршів Діденка. Чомусь автор відмовився від гонорару. «Гонор (тобто гонорар. — ред.) розмічу твоєму батькові, раз тобі гроші не потрібні», — пише Симоненко Діденку. Листи друзям поет підписував просто: «Твій Симон».

Хвилю емоцій будять у відвідувачів чорно-білі світлини з життя Симоненка. Поет захоплено спілкується по телефону, перепочиває разом з учасниками хору «Жайворонок», пливе у човні чи просто широко усміхається. Ці знімки зробив Ігор Осадчий, який працював фотокореспондентом у «Молоді Черкащини». Згодом Осадчий підготував альбом «Три роки поруч», де Василь Симоненко та його оточення у світлинах. Серед фотографій на виставці у музеї літератури є і кадри з похоронів поета, який трагічно помер у 28 років. На унікальних знімках — Михайлина Коцюбинська, Іван Світличний та інші шістдесятники. Очолює похоронну процесію художниця Алла Горська з оберемком калини.

Саме Алла Горська написала знаменитий портрет Василя Симоненка: чорне тло, профіль із відкритим чолом, червона калина-кров і багнети. Цю картину художниця створила за декілька днів після смерті поета, приголомшена подією. Світлий образ Симоненка створив митець Володимир Євтушевський. На портреті Євтушевського поет в оточенні мальв, які символізують Україну. Квітами прикрашена навіть рамка — мальви розростаються по світу, наче вірші Симоненка, що зажили слави народних.

У радянській Україні за життя поета вийшла одна його збірка — «Тиша і грім» та твори для дітей. За кордоном, наприклад у США та Німеччині, Симоненка активно друкували. «Для українців за кордоном поет був променем світла. Його видавали без купюр усюди, де були українські діаспори», — наголошує Оксана Деркач. На Батьківщині творчість поета приховували до 1980-х років. Хоча 1965 року громадськість висунула Симоненка на здобуття Шевченківської премії посмертно. Тоді нагороди не дали, її присудили 1995-го.

Головне послання виставки «Я для тебе горів, український народе…» — у рядках з вірша Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці». Поет звертається до України, яка для нього — диво і молитва: «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю».

— Ми регулярно влаштовуємо виставки про Симоненка, і завжди вони різні за концепцією, — каже О. Деркач. — Цього разу сфокусувалися на тому, що українці мають самі вирішувати свою долю, бо самі відповідають за власну країну. А Симоненко асоціюється з Україною, є певним мірилом совісті.

Виставка триватиме до 15 лютого.

Джерело: kyiv1.org
Розділи: Новини культури

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути