Все має свій сенс, якщо існує.
Микола Руденко
20 лютого за григоріанським календарем 51 день року. До кінця року залишається 314 днів.
За церковним календарем 20 лютого вшановують святителя Парфенія, преподобного Луку, 1003 мученика Нікомідійських.
У народі з 20 лютого ще з давніх часів існують дні поминання померлих родичів, які називалися «дні дідів». Якраз «зимові діди» у дохристиянські часи припадали на 20-те лютого. Цього дня готували обрядову страву і залишали на ніч для небіжчиків, “щоб діди повечеряли”. Деінде коливо, виготовлене з куті, меду та узвару, відносили й на кладовища. До речі, цю їжу ще називали “четвертою страшною кутею”, бо готували її також і на поминки. Також наші предки поминали родичів після Великодня, перед Зеленими святами та перед Пилипівським постом. В цей час колись не брали шлюбів і не організовували будь – яких розваг.
Іменинниками 20 лютого є:
Парфеній, Лука, Петро
20 лютого народились:
1887 — Олександр Удовиченко, український військовий і громадський діяч, генерал Армії УНР, віце-президент УНР в екзилі (1954—1961);
1888 — Василь Барвінський, український композитор, піаніст, музикознавець;
1889 — Лев Ревуцький , композитор, педагог, музичний і громадський діяч;
1905 — Улас Самчук, український письменник, журналіст і публіцист, громадський діяч.
Події 20 лютого:
1649 — Богдан Хмельницький почав переговори з поляками про визначення кордонів Запорізького війська.
20 лютого відзначають:
Всесвітній день соціальної справедливості
20 лютого 2011 року за Місячним календарем 19-тий день. Цей день є гарним і водночас небезпечним. День вищої мудрості. Однак саме цього дня чіпляються неприємні люди, від яких потім важко сховатися. Не обіцяйте зайвого. Обіцяне доведеться виконувати.
Чи знаєте ви, що:
- Найбільшою битвою з XVII ст. до середини XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з одного боку, і Річчю Посполитою — з другого. В ній брало участь до 600 тис. воїнів. Тільки битви другої світової війни, зокрема на Курській дузі, біля Москви і Берліна мали більші масштаби.
- Кожух в українців завжди вважався символом достатку, заможності, влади і здоров'я. Його використовували в багатьох обрядах. На різдвяні свята козу одягали в кожух навиворіт. Під час весілля молоду садили на кожух, який символізував домашнє вогнище. Теща вперше зустрічала зятя у вивернутому кожусі, «щоб зять був багатий, як кожух волохатий». На кожух клали щойно народжене дитя. Також залишилися приповідки: «Зимою без кожуха буде скруха» або «Кожух та свита – то душа сита».
Аліна Астахова, «Рідна країна»
