Де знайшов шану, там загубив спокій.
Панас Мирний

22 лютого за григоріанським календарем 53 день року. До кінця року залишається 312 днів.

За церковним календарем 22 лютого вшановують мученика Никифора, преподобного Панкратія Печерського та святителя Інокентія.

У народі 22 лютого говорили: «Після Панкрата зима вже темними ночами тікає». І справді день щоразу збільшується вже на 4-5 хвилин. До речі, у порівнянні з 21 грудня – днем зимового сонцестояння – він збільшився майже на дві з половиною години, що, безумовно, свідчить про наближення теплого сезону.

Іменинниками 22 лютого є:
Геннадій, Никифор, Інокентій, Панкратій

22 лютого народились:
1806 — Лев Боровиковський, український поет-романтик, байкар, автор балад, пісень, дум;
1880 — Осип Турянський, український письменник і літературний критик.

Події 22 лютого:
1966 — в СРСР запущений супутник «Космос-110»: уперше екіпаж складався з двох собак — Вєтєрка і Уголька.
2000 – відмінено смертну кару в Україні.

22 лютого відзначають:
Міжнародний день підтримки жертв злочинів

Чи знаєте ви, що:

• За давньою українською традицією обід вважався священним. Обідали завжди всією родиною в один і той же час. Першим за стіл сідав голова сім'ї — на покуті під образами. Це місце було найпочеснішим: для дорогих гостей, весільних молодих, баби-повитухи. Під час обіду заборонялося сміятися, галасувати і навіть голосно розмовляти.
• На Київщині говорили: «Чи ж можна сміятися, коли їдять? Треба помити руки, тихо помолитися, мовчки сідати до столу і не лізти поперед батька. Перша ложка — хазяїна, а за ним уже всі домашні їдять». На Полтавщині побутувало повір'я: «Як хто за обідом вилається, в хаті хліб переведеться». Тому всі тихо і поважно обідали. А дітям не дозволяли й ногами качати під столом, бо нечистий причепиться. Не можна грюкати ложками чи ножем. Як щось упаде з рук, коли обідають, то якісь збитки трапляться. Їли з спільної миски, кожен своєю ложкою. Якщо сім'я велика, дітей садили окремо.
• Певний демократизм виявлявся у звичаях обідати разом із робітниками, несподіваними гостями, яким видавали ложки і запрошували до трапези. Не допускали до спільного обіду лише людей, які заплямували себе «нечистою професією» (наприклад, шкуродерів). І в пекарських цехах таких людей не допускали до тіста (хліб вимагав бездоганної чистоти й моральності).

Аліна Астахова, «Рідна країна»