chrome firefox opera safari iexplorer

Львівський муніципальний театр хоче ім’я Лесі Українки

25 лютого 2011 о 00:25

Львівський муніципальний театр просить перейменувати його на честь видатної української письменниці Лесі Українки з нагоди 140-ліття від дня її народження.

Прохання про це викладено у зверненні керівництва театру до Львівської міської ради.

Зокрема, постійна депутатська комісія культури, промоцій, ЗМІ та туризму Львівської міської ради під головуванням Ярослава Музичка розглянула кілька звернень від Муніципального театру. У тому числі й звернення Львівської обласної профспілкової організації працівників культури України щодо кадрової ситуації у театрі, а також щодо присвоєння театру імені Лесі Українки.

Комісія заслухала директора театру Миколу Лисюка, художнього керівника трупи Людмилу Колосович та народну артистку Жанну Тугай і, узявши їхню інформацію до уваги, одностайно дійшла думки, що ці звернення слід підтримати.

За словами Людмили Колосович, йдеться не просто про зміну непрезентабельної назви, а про високі вимоги, які б накладало на театр ім’я Лесі Українки.

«Я написала концепцію розвитку театру як українського, а не російського, бо вірю у його професійне зростання. Ми даємо по 5 прем’єр щороку. Поставили «Лісову пісню» і їдемо із нею на фестиваль до Херсона. 25 лютого всі відзначатимуть 140-річчя від дня народження Лесі Українки, до цієї дати ми б хотіли офіційно отримати її ім’я у назву театру. Це сприятиме мобілізації колективу на нові творчі досягнення», – вважає Людмила Колосович.

Проте, до 25 лютого отримати ім’я Лесі Українки Львівський муніципальний театр не встиг, адже це питання винесено на порядок денний наступної сесії Львівської міськради.

За матеіралами ЗІКу

12 вересня

Інші дати
Народився Олександр Кошиць
(1875 – 1944), український хоровий диригент, композитор, етнограф, письменник-мемуарист. За часів Директорії (1918) О.Кошиць став співорганізатором Української Республіканської Капели, з якою (за наказом С.Петлюри) з метою інформування світу про боротьбу українського народу за незалежність через засоби мистецтва протягом 1919-1923 рр. з величезним успіхом гастролював Західною Європою та Америкою.
«Єдина моя надія, що держить мене на землі і дає сили жити, — це бути перед смертю дома, побачити милих друзів, мій дорогий Київ, мою Україну». (з листів Кошиця О.)
Розгорнути

Новини Дивитися всі