Коли в Україні лише заходить мова про обмеження привілеїв для можновладців або їх прислужників, державні мужі відразу починають «розмахувати» Конституцією і кивати на свої «обмежені права».
Коли ж ідеться про звичайних українських громадян, то про їхні права навіть ніхто й не згадує.
Красномовний приклад — підвищення пенсійного віку для жінок. Влада, не втомлюючись, розказує, що готує справжнє «благо» для українок. Однак насправді підвищення пенсійного віку нашим жінкам не принесе нічого хорошого.
Золоте «Ельдорадо» для жінок
Понад півстоліття в Україні діють загальні умови призначення пенсії за віком: після досягнення чоловіками 60 років, жінками — 55 років. Ця норма закріплена і в чинному Законі України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон).
Реформаторська команда Януковича—Азарова, керуючись вказівками МВФ, вирішила «урівняти» в пенсійних правах чоловіків і жінок та кардинально підвищити пенсійний вік для жінок до 60 років.
Якби цю рекомендацію МВФ не було виконано, то уряд Азарова не отримав би чергового валютного траншу. Тож заради цього валютного «шматка» від МВФ нинішня влада готова звузити зміст та обсяг існуючих прав для українських жінок, що є грубим порушенням Конституції України.
У запропонованому урядовому законопроекті передбачено, що пенсійний вік буде підвищений відразу до 60 років для тих українок, які народилися після 1 серпня 1960 року, а для решти — поетапно. Тож якщо якась жінка народилася, скажімо, 1 жовтня 1958 року, то тепер вона матиме право на пенсію за віком не у 55 років, а — 58 років, а якщо народилася після 1 серпня 1960 року — то лише у віці 60 років.
Під час презентації цього урядового законопроекту в парламенті 24 грудня 2010 року віце–прем’єр міністр України Сергій Тігіпко зазначив таке: «Збільшення пенсійного віку на 5 років буде проведено за 10 років. За кожні півроку та жінка, яка буде працювати довше, отримуватиме до нарахованої пенсії 2,5 відсотка. Останні, які будуть виходити через 10 років на пенсію, отримають до своїх пенсій 25 відсотків нарахованих».
Аби краще зрозуміти, що мав на увазі пан Тігіпко, коли говорив про якихось 2,5% та 25% нарахованої пенсії, необхідно більш докладно зупинитися на цьому пенсійному «нововведенні».
Зокрема, в урядовому законопроекті міститься таке положення:
«Жінкам, які народилися у період із 1 лютого 1956 року по 31 липня 1960 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, у розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60–річного віку».
Що ж насправді означає це положення?
Приміром, якась жінка, котра народилася у період з 1 лютого 1956 року по 31 липня 1960 року, вирішить відстрочити на шість місяців свій вихід на пенсію. Згідно з урядовим законопроектом, цій особі буде нараховано підвищення до пенсії в розмірі 2,5%, відповідно за один рік відмови від пенсії — 5% (2,5%—2), за 5 років — 25%.
Якщо припустити, що цій жінці мали би призначити середню пенсію в Україні — приблизно 1 тис. грн. на місяць, то за 12 місяців відмови від пенсії ця жінка втратила би 12 тис. грн. Натомість вона отримала би підвищення до пенсії в розмірі 50 грн. — 5% від 1 тис. грн.
Якби ця жінка поклала 12 тис. грн на депозитний рахунок в який–небудь середньостатистичний банк, котрий виплачує, скажімо, 12% річних у національній валюті, то вона не тільки би зберегла 12 тис. грн., а й щомісяця додатково одержувала би 120 грн., замість тих 50 грн., які їй призначили би відповідно до урядового законопроекту.
Відразу виникають запитання: «Для чого тоді пенсійним реформаторам обманювати людей про вигідність відмови від призначення пенсії? Чи вони гадали, що українці не порахують, чи вигідно відмовлятися від пенсії?».
Звертаємо увагу читачів, що з 2004 року в чинному законодавстві існує таке поняття, як відстрочка часу призначення пенсії. Це положення закону є досі чинним і, як видно з усього, нинішня влада не збирається його скасовувати. Що ж це за таке поняття — відстрочка часу призначення пенсії?
Прощай, пенсіє!
Під час ухвалення чинного загальнопенсійного закону його розробники заявляли у ЗМІ та з парламентської трибуни, що питання збільшення пенсійного віку вирішено в цьому проекті закону за рахунок матеріального зацікавлення майбутніх пенсіонерів відтерміновувати свій вихід на пенсію, бо це нібито буде дуже вигідно для самих же пенсіонерів.
З цією метою у статті 29 закону, яка має назву: «Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення» і яка є досі чинною, була записана така правова норма: «Особі, яка набула права на пенсію за віком, але після досягнення пенсійного віку (...) виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього закону, за кожний повний рік страхового стажу після досягнення пенсійного віку в такому порядку (дивіться таблицю №2)».
Коли через кілька років після набрання чинності цього закону був зроблений запит до керівних органів ПФУ про надання інформації щодо кількості осіб в Україні, які виявили бажання одержувати пенсію «із запізненням», виявилося, що таких... узагалі немає. Бо для того, щоб зрозуміти невигідність відтермінування часу призначення пенсії, не треба бути ні великим математиком, ні великим пенсійним «реформатором»!
Щоб не наводити зараз численних математичних розрахунків стосовно тих «переваг», які матиме звичайний український пенсіонер, якщо він відмовиться від своєї пенсії на деякий час, зазначимо лише, що якщо, приміром, якась особа вирішить відтермінувати свій вихід на пенсію на два роки, то ті 6,71%, на які підвищать розмір пенсії цій особі, не тільки ніколи «не перекриють» відкладених сум пенсій, цей розмір підвищення до пенсії буде нижчим від тієї суми, яку виплачував би щомісяця середньостатистичний банк, якби ці кошти протягом двох років відкладалися на депозитному рахунку. Крім того, ця людина зберегла би всі свої суми пенсій, що відкладалися протягом двох років.
Таким чином, якщо особа зважиться відтермінувати свій час виходу на пенсію, відповідно до ст. 29 закону, то скільки б вона «не топтала ряст» на цій землі, «відкладені» суми пенсій їй ніколи не повернуться.
Запропонований новим загальнопенсійним законом механізм відтермінування часу призначення пенсії інакше як знущанням над українськими громадянами назвати не можна. Але за це та інші знущання пенсійні «реформатори» одержали нагороди, підвищення по службі, додаткові премії та... привілейовані пенсії.
Чому ж тоді привілейовані особи не вигадали для себе такого механізму «збільшення» пенсії? Чи вони гадали, що український народ можна впродовж років безкарно обманювати різним пройдисвітам?
Що більше стажу, то менша пенсія
Зараз в Україні існує такий механізм обчислення пенсії, що для більшості звичайних українців кожен місяць роботи після 1 липня 2000 року впливає не на збільшення, а на зменшення розміру пенсії.
У разі підвищення пенсійного віку на 5 років розмір пенсії у тих звичайних українців, які пропрацювали додатково ще 5 років, буде набагато меншим від тих осіб, які не працювали або працювали в «тіні», не сплачуючи страхвнесків до ПФУ. А якщо ще буде ухвалене урядове пенсійне нововведення про те, що для обчислення пенсії звичайних українців братиметься лише заробіток з 1 липня 2000 року, а для тих осіб, які не працювали після 1 липня 2000 року або відпрацювали менше 5 років, братиметься заробіток за будь–яких вигідних 60 місяців роботи підряд до 1 липня 2000 року, то несправедливість в обчисленні пенсії буде ще більшою (детальніше про це читайте в наших наступних публікаціях).
Довести до абсурду пенсійну систему в Україні, а саме: в двох осіб з однаковим стажем та заробітком до 1 липня 2000 року розміри пенсій можуть різнитися майже на тисячу гривень за місяць, і причому меншу пенсію отримує особа, яка працювала після 1 липня 2000 року і заробляла додатковий стаж, ніж та особа, яка після 1 липня 2000 року не працювала або працювала в «тіні», — за ці злочини перед українським народом повинні нести відповідальність усі посадові особи, які розробляли та ухвалювали відповідні рішення.
P.S. Поки готувалася ця стаття до друку, Сергій Тігіпко заявив про те, що проект закону щодо пенсійної реформи може бути відкликано з Верховної Ради для внесення змін до нього.
До речі
В урядовому законопроекті щодо пенсійної реформи зазначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року. Оскільки ця дата вже минула, а законопроект ще навіть не розглядався ні в профільному комітеті, ні в сесійній залі парламенту, то навряд чи законодавці та Президент України введуть у дію цей закон «заднім числом».
Крім того, за словами Сергія Тігіпка, в Україні буде проводитися протягом січня–лютого широке громадське обговорення запропонованих нововведень, а 16 лютого 2011 року відбудуться парламентські слухання на тему пенсійної реформи. І лише після цього законопроект буде розглянуто в парламенті у першому та другому читанні.
Тож звичайні українські громадяни мали б активно долучитися до обговорення. Якщо хтось із звичайних українців не зможе прибути під стіни парламенту в день проведення парламентських слухань, то він може надіслати листи до політиків та урядовців (адреси: Президента України — вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220; Верховної Ради України — вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008; Кабінету Міністрів України — вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01001), у яких висловити свою позицію з приводу цих нововведень, і в такий спосіб взяти участь у громадському обговоренні пенсійної реформи.
Олекса Чорнота, правозасник
