Черкаська область презентувала половину своїх учасників в проекті «7 чудес України: замки, фортеці, палаци». Так, ініціатор цієї акції Микола Томенко разом із журналістами відвідали резиденцію Богдана Хмельницького у Чигирині та Корсунь-Шевченківський палац-музей.

Ще два учасники «7 чудес» від Черкащини: Палац Шувалових у м. Тальне та палац Даховських у с. Леськове чекають на увагу преси й туристів у подальшому ході акції.

Чигиринські дива, що об’єднують Україну

У Чигирині учасники прес-туру змогли ознайомитися з історією цього славного міста, яке в XVII ст. було столицею козацької держави. На сьогодні тут знаходиться однойменний національний історико-культурний заповідник, до складу якого входить музей Богдана Хмельницького, історико-архітектурний комплекс «Резиденція гетьмана», а також Замкова гора.

Вид на Замкову гору і пам’ятник Хмельницькому

На жаль, усі споруди резиденції славного гетьмана були знищені під час руйнування Чигирина турками 1678 року. Дотепер не вдалося знайти жодного зображення гетьманського двору. Проте, на Лівобережній Україні збереглися окремі муровані будинки козацької старшини кінця XVII сторіччя, які можуть бути аналогами для того, аби уявити, який вигляд мав чигиринський палац гетьмана Хмельницького.

До речі, за свідченням іноземних послів, яких Богдан Хмельницький приймав у своїй резиденції, гетьман жив дуже скромно. Зокрема, мандрівник середини XVII сторіччя Павло Алеппський зазначає, що у світлиці, де спав і обідав полководець, він тримав гетьманські клейноди, влаштовував наради, приймав гостей, в тому числі, й іноземних дипломатів.

«Очевидно, гетьман прибрав своє житло таким способом, щоб пам’ятати про своє становище і не захопитися духом непомірної гордості. Можливо, він взяв приклад з Агафокла, котрий, будучи сином гончара і здобувши царську владу, звелів влаштувати собі стіл і верстат з глиняним посудом», — зазначає у своїх спогадах венеціанський посол Альберто Віміна.

На сьогодні у Чигирині на місці гетьманського двору створюється історико-архітектурний комплекс «Резиденція Богдана Хмельницького». Вже відновлено в’їзну вежу, будинок гетьмана, військову канцелярію, скарбницю та курінь козацької варти.

Відновлена гетьманська резиденція у Чигирині

Водночас, через недостатнє державне фінансування, у гетьманській резиденції так і не добудували 2 з 12 запланованих споруд.

Пам’ятник Хмельницькому на Замковій горі

Значної уваги, в тому числі й фінансової, також потребує і Чигиринська фортеця, яка височіє на Замковій, або Богдановій, горі. Ця могутня фортеця в часи козацької держави була найбільш неприступним форпостом Центральної України.

У своїх враженнях від перебування у Чигиринській фортеці турецький мандрівник XVII сторіччя Євлія Челебі зазначає: «Зараз це міцна фортеця, що має три ряди стін. Розташована на землях польських, вона знаходиться під владою гетьмана Дорошенка і має сорок тисяч озброєного війська. Цитадель її стоїть на стрімкій скелі. Навкруги фортеці три ряди непрохідних ровів. Фортеця розташована на великому острові, направо і наліво від нього перекинуті наплавні дерев’яні мости. В цитаделі стоять будинки солдат козаків… там же арсенал, чудові гармати, монастир із дзвіницею, схожою на башту».

І хоча в 1677 році Чигиринська фортеця була відбудована на зразок найновіших оборонних споруд Європи за проектом військового інженера Патріка Гордона, уже в 1678 році вона була знищена в результаті руйнівних турецьких походів на Україну.

Наразі автентичною спорудою залишився відбудований бастіон Дорошенка, який був побудований як наріжна частина фортеці для захисту бічних стін.

За словами Миколи Томенка, чигиринського конкурсанта, який представлений музеєм Богдана Хмельницького, резиденцією гетьмана та фортецею на Замковій горі, потрібно розглядати, перш за все, як історичний об’єкт, покликаний об’єднати Україну.

«Я не знаю у донеччан чи, скажімо, у кримчан якогось застереження до постаті Богдана Хмельницького… Це поодиноке правильне місце для іміджу України, тому що ми показуємо та розповідаємо як українцям, так і іноземцям, що тут була столиця, куди всі приїжджали,як в східний Рим, до Богдана Хмельницького домовлятися з гетьманом. Саме тут вирішувалася доля геополітичної карти Східної Європи», — зазначив віце-спікер.

Він також наголосив на важливості відтворити посольську вулицю у підніжжя Замкової гори, на якій будуть чотири посольські будинки: польський, російський, турецький і швецький. Вони будуть складати своєрідний готельний комплекс, в кожному з будинків буде відображено національні традиції середини ХVII століття.

Найбагатший палац Європи

Ще одним «дивом», яким Черкащина представлена у проекті «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» став Корсунь-Шевченківський палац-музей. Ця велична будівля раннього класицизму кінця XVIII ст. спочатку належала князю Станіславу Понятковському, а в 1799 році перейшла до міністра юстиції Російської імперії,князя Лопухіна.

В’їзна брама

Після закінчення перебудови у 30-40-х рр. XIX ст. палац набув рис російського романтизму з елементами неоготики й класицизму. Князівський палац вражав своєю пишністю: стіни кімнат були прикрашені родинними портретами пензлів видатних художників К.Брюлова та В.Боровиковського.

Його власники зібрали велику колекцію гравюр, старожитностей, малюнків костюмів народів світу. А щосуботи у величезній концертній залі з висотою стелі у 9 метрів влаштовувалися концерти.

Концертна зала палацу

Піклувався князь і про свій парк: його алеї він прикрасив мармуровими статуями, пагорбами спокійно гуляли фазани та павичі, а по річці Рось плавали лебеді. Сучасники відзначали, що корсунський замок з його ландшафтним парком у 97 гектарів були одним з найбагатших місць не лише в Росії, але й у Європі.

Знаменитий цей палац і своїми гостями, адже сюди свого часу приїздили австрійський імператор Франц Йозеф ІІ, Тарас Шевченко та мати останнього російського імператора Марія Федорівна. Остання під стінами маєтку посадила дерево, яке збереглося й донині.

Проте, під час революції 1917 року нащадки Лопухіних-Демидових вивези більшість коштовних речей за межі України, а те, що залишилось в палаці, було розібрано місцевим населенням.

Колись розкішний палац князів Лопухіних-Демидових сьогодні перетворився на музей часів Великої Вітчизняної війни. Замість вишуканої фурнітури, у величних залах тут тепер склад старої військової техніки періоду Корсунь-Шевченківської битви.

Від усіх меблів у ньому вцілів лише один стілець. Втім, кажуть робітники палацу-музею, навіть, якщо і вдасться переконати місцевих ветеранів перенести склад музею війни в інше місце, то палац все одно не буде чим наповнити. Тож, поки що в палаці час від часу відтворюють дух минулого лише тим, що влаштовують бали й музичні вечори, а в романтичному парку – вистави.

За словами Миколи Томенка, потенційно, це одне з найбільш потужних місць туристичного відпочинку на Черкащині, бо тут унікально поєднана природна, історична та архітектурна складові.

Він також зауважив, що трагічна доля Корсунь-Шевченківського палацу, на жаль, традиційна для таких вишуканих споруд центральної України, адже в радянський час палаци та інші пафосні історико-архітектурні об’єкти передавали у відання психлікарень чи здравниць для пролетаріату. Звісно, що велич і все, що пов’язане з історією архітектури, знищувалося вщент.

На переконання заступника Голови Верховної Ради, на сьогодні важливо зберегти експонати Великої Вітчизняної війни, які знаходяться в палаці Лопухіних, але при цьому потрібно вивільнити місце для речей, пов’язаних з цією будівлею та визначними людьми, які колись відвідували його.

«Стан палацу сьогодні є таким, що, якщо найближчі кілька років не буде великого реставраційного проекту, – ми втратимо ще один об’єкт міжнародного європейського рівня», — наголосив Микола Томенко.

Підсумовуючи прес-тур Черкащиною, ініціатор акції відзначив, що головне завдання акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» полягає в тому, щоб визначити пріоритети, як відроджувати та рятувати архітектурні об’єкти на зразок Корсунь-Шевченківського музею.

«Будемо сподіватися, що в результаті акції, незалежно від того, яке місце посяде, зокрема, даний об’єкт, все-таки фахівці і влада, яка опікується проблемами історії та архітектури, подумає над стратегічним проектом відродження цього палацового комплексу», — сказав Микола Томенко.

Майя Заховайко, «Рідна країна»
Фото автора.