chrome firefox opera safari iexplorer

У Львові проходить Батярський фестиваль

02 травня 2011 о 12:27

Батярський фестиваль у Львові. Його започаткували як першотравневу альтернативу традиційним демонстраціям. Гуляння та розваги тривають відучора.

У перші два дні травня у Львові усі від малого до старого перевтілюються у батярів. Можна навчитися танцювати батярських танців, чи говорити батярською гварою, побешкетувати, напитися пива і за це отримати справжнє посвідчення батяра. Фестиваль проходить вже другий рік.  Шістдесяти-восьми-річний Сергій Глєбов каже — батярує усе життя, тільки колись це називалося по-іншому.

Сергій Глєбов: «Меня називали стілягою – то що не батяр?, хулігани були тоже, сараї, трамвайщики, газовики, то все було наше, потім були металісти, вони теж батяри».

Данило Лімарев, батяр канцелярії: «Вік різний, як від молодших три рочки, так і до 70-80. Це люди, які мають досвід в шістдесяті-сімдесяті роки вони були батярами і також продовжують цю традицію».

Пан Ілько та пані докторова виконують бажання гостей батярського свята. Кажуть, від охочих не можуть відбитися, адже плата символічна.

У рамках свята відбулася демонстрація. Молодь виступала проти абсурду, вигукуючи безглузді гасла.

Кожний прийшов із плакатом, на якому написав те, що хоче сказати світові. Основне гасло  демонстрантів "Серед всяких ізмів, вибираємо Азм."

Назар Матківський, координатор акції: «Ми зрозуміли, що всі позитивні речі такі як оргазм, сарказм, чи ще щось закінчується на азм, тому ми обрали таке гасло».

Як зазначив Андрій Сидор організатор свята, «щодо батярів побутує стереотип, як бандитів і хуліганів, тому ми і придумали це свято — показати іншу сторону батярства. Зокрема це багатий міський фолькльор, відповідна гвара, пісні і відповідний стиль одягу».

День Батяра продовжать святкувати у Львові ще й у понеділок.

 

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути