chrome firefox opera safari iexplorer

Національний музей Голодомору затоплює

28 червня 2011 о 12:48

Національний музей Голодомору затоплює. Вода стікає в головний зал із експозицією. Під загрозою — дороге сучасне обладнання та експонати. Співробітники меморіалу із директором на чолі узялися за відра — воду намагаються вичерпати самотужки. Столична мерія умила руки. Поки вихідні — допомогти музею не вийде, — пояснили чиновники.

Аквапарком залу пам’яті називають її працівники. Усіх їх вранці екстрено викликали на роботу. Утім замість того, щоби проводити екскурсії, вони боронять музей від стихії.

Від дев’ятої ранку кожні п’ятнадцять хвилин відра стають повними. Виливати з них дощову воду музейники ледь устигають.

У Київміськадміністрації, на балансі якої перебуває  комплекс, через вихідні на потоп в музеї не відреагували. Зранку подивитися на результат зливи приїхали будівельники меморіалу. Сказали, вони до цього не причетні. Мовляв — те, що вода потрапляє всередину — прорахунок проектувальників.

Раритери двадцятого століття через опади зі стелі можуть пошкодитися, хвилюються працівники музею. Від руйнації целофан не врятує. Іншого приміщення для тимчасового зберігання експонатів — немає.

Стелі експозиційної зали поступово вкривають вологі плями. Допоки наслідки потопу не ліквідують — музей Голодомору буде зачинений. Відвідувачі і не підозрюють чому.

У музеї вже залило п’ять проекторів. Кожен із них коштує до шістдесяти тисяч гривень. Повністю підрахувати збитки музейники не беруться. Адже синоптики прогнозують у столиці зливи протягом найближчих двох днів.

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути