chrome firefox opera safari iexplorer

Українські степи невдовзі перетворяться на пустелі?

17 червня 2011 о 16:31

17 червня у світі відзначають День боротьби з опустелюванням та посухою – проблемами. Він був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1995 році у зв’язку з прийняттям Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням 1994 року.

Щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми, державам пропонувалося присвячувати Всесвітній день підвищенню інформованості про необхідність міжнародної співпраці в боротьбі з опустелюванням та про хід втілення Конвенції.

Ця проблема є надзвичайно актуальною і для України, зокрема, для її східних областей. У всій степовій зоні нашої держави відбувається вітрова ерозія: вітри зносять висохлий родючий шар ґрунту та спричиняють пилові бурі. На місці вивітреного чорнозему лишаються пісок та гола порода, і невдовзі українські степи можуть перетворитися на українські пустелі.

«Однією з причин вітрових ерозій та опустелювання степів є занедбані полезахисні насадження. Часто лісосмуги стають місцями самовільного скидання сміття, рубок, потерпають від випалювання стерні на прилеглих полях та умисного вирубування дерев», — пояснює заступник голови Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Олексій Василюк.

Причина такої занедбаності полезахисних лісосмуг – відсутність спеціальної державної служби, яка би опікувалася їхнім станом.

У травні 2011 екологи НЕЦУ та працівники Кафедри лісової меліорації та оптимізації лісоаграрних ландшафтів Національного університету біоресурсів і природокористування України надіслали листа у кілька міністерств та відомств з вимогою призначити певну державну службу відповідальною за стан полезахисних лісонасаджень та негайно виправити ситуацію із їхнім нищенням.

Майя Заховайко, «Рідна країна»

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути