chrome firefox opera safari iexplorer

Восени вийде друком новий роман від Галини Вдовиченко

21 липня 2011 о 17:42

«Бора» — саме таку магічну назву носитиме нова книжка лауреатки конкурсу «Коронація слова» Галини Вдовиченко. Роман вийде друком на початку осені у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» та буде вперше презентовано на «Форумі видавців у Львові».

Сюжет нового роману Галини Вдовиченко, розгортається навколо скромної дівчини Христини Бори, яку всі називають просто — Бора. Вона працює у видавництві, редагує книжки та пише власний роман, аж раптом отримує в подарунок особняк у Львові й ніяк не може збагнути, за які заслуги. Розплутуючи цю таємницю, Бора живе в будинку, який став притулком для людей і тварин: дівчинки-підлітка, давньої подруги, старого й дивакуватого чоловіка з перебитим носом, кота і собаки. У новій домівці герої пізнають найбільшу розкіш у світі — розкіш спілкування.

У романі «Бора» Галина Вдовиченко торкнулася актуальної нині теми – що буде з людством, якщо раптом перестане існувати Інтернет. Така психологічна фантастика, на думку авторки, демонструє, що справжнє щастя — це живе спілкування один з одним, а не переховування за бездушними моніторами, вигаданими ніками та чужими фотографіями в мережі.

Редактор цього роману, лауреатка Шевченківської премії Галина Пагутяк, відмітила наступне: «Спокійна світла розповідь про те, як можна будні перетворити на свята, як ступити крок до щастя, як здійснити бажання». Варто додати, що перший наклад роману «Бора» надійде в продаж вже на початку вересня.

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути