chrome firefox opera safari iexplorer

Львівському музею повернули унікальну ікону ХV століття

23 вересня 2011 о 16:15

23 вересня у Львівському національному музеї ім. А. Шептицього відбулася урочиста презентація ікони ХV ст. «Розп’яття з пристоячими», що була викрадена з фондів музею 1984 року. Про це повідомило керівництво музею.

Нагадаємо, 1984 року ікону «Розп’яття з пристоячими» разом іще з 22 цінними пам’ятками сакрального мистецтва було викрадено з фондів Львівського музею українського мистецтва (нині Національний музей ім. А. Шептицького), які знаходились у той час у Вірменському соборі.

Як зазначила Марія Галитович, зловмисники проникли через маленьке вікно собору, і цим й були зумовлені невеликі розміри всіх викрадених історичних пам’яток. Дев’ять з них вдалося повернути майже одразу, доля інших тривалий час залишалася невідомою.

На початку цього року з’ясувалося, що ще одна викрадена ікона знаходиться у зібранні російського колекціонера Михаїла де Буара (Єлизаветіна), який в свою чергу придбав її 2007 року в Німеччині. Виявити та ідентифікувати пам’ятку допомогла її публікація в каталозі виставки російського державного музею-заповіднику Царіцино.

Побачивши в цьому каталозі зображення ікони «Розп’яття з пристоячими», яка була однією з най унікальніших та найцінніших пам’яток колекції, Марія Галитович упізнала ікону, що була викрадена 1984 року з фондів музею. Після цього керівництвом музею були скеровані відповідні запити в комісію з нагляду за переміщенням культурних цінностей України та керівнику РосОхранКультури Петракову Віктору Васильовичу.

І ось 21 вересня 2011 року в національному заповіднику Софія Київська, відбулася урочиста передача ікони «Розп’яття з пристоячими» Україні. Дарувальниця історичної пам’ятки, вдова Михаїла де Буара, Любов Єлизаветіна, що теж була присутня на церемонії, висловила бажання, щоб ікона, попри те, що поділ спадщини колекціонера ще триває і ікона значиться у двох судових справах за спадщину, повернулася до музею, звідки її було викрадено.

Стан пам’ятки, після огляду мистецтвознавцями Львівського національного музею ім. А. Шептицького, визнано задовільним. Відомо, що над іконою тричі проводилися реставраційні роботи, під час однієї з них було втрачено позолоту та частину зображення, а саме двох ангелів на лету, обабіч голови Ісуса Христа.

Ікона є унікальним зразком волинського іконопису ХV ст, тогочасна історія якого залишається маловивченою. Також це чи не єдина ікона того часу, де напис на вершині хреста «Ісус Назарянин» відрізняється від загальноприйнятого «Ісус Христос Цар Юдейський», яке позначається літерами ІНЦІ. Щодо призначення ікони мистецтвознавці висувають гіпотезу, що через свій невеликий розмір 28,6 * 22,4 см вона могла виставлятися для поклоніння в Страсний тиждень.

Також керівництво музею повідомило, що ведуться переговори з урядом Нідерландів щодо повернення ікони ХVI «Хрещення Христа в Йордані», і є надія, що найближчим часом іще одна цінна мистецько-культурна пам’ятка прикрасить собою колекцію музею.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути