Спеціалізовані видання Мінкульту — «Український театр», «Музика» й «Театрально–концертний Київ» — одні з найстаріших періодичних видань в Україні. (Журнал «Музика», наприклад, за два роки відзначатиме сторічний ювілей, а «Театрально–концертний Київ» у жовтні святкуватиме 75–річчя).

Але попри поважний вік і здобутий за ці часи авторитет їм, як і іншим ЗМІ, також довелося сповна відчути всі «позитиви» кризового періоду. Протягом багатьох місяців редакційні папки поповнювалися новими матеріалами, але у друк через фінансові труднощі видання не надходили.

«Ми просто оніміли», — скаржилися мистецтвознавці, які, враховуючи кон’юнктурну спрямованість більшості ЗМІ, серйозні статті, критику, могли надрукувати тільки у цих часописах. А театрали марно питали у фойє театрів журнали, до яких за багато років так звикли...

Нещодавно газетно–журнальне видавництво Міністерства культури, до якого належать ці видання, очолила Олеся Білаш. І справа з мистецькими часописами потихеньку почала налагоджуватися. Влітку презентували повернуту із забуття «Українську культуру», а днями свої оновлені видання представили редактори журналів «Український театр», «Музика» й «Театрально–концертний Київ».

На краще змінилася поліграфія, часописи виглядають більш сучасними, модерновими, анонсують нові рубрики і всеукраїнську, особливо для аудиторії журналу «Музика», географію.

«Театрально–концертний Київ» виходитиме щомісяця, «Український театр» та «Музика» — раз на два місяці. Приблизний наклад кожного видання — дві тисячі примірників. Щоправда, про широке розповсюдження наразі не йдеться: ці журнали поки що можна отримати через передплату або купити перед виставою чи концертом у театрах, філармоніях тощо.

«Ми дуже втішені, що нарешті повернулися до тих, кому цих видань справді не вистачало, — сказала під час презентації Олеся Білаш. — Кожне наше видання — це високе мистецтво, ці часописи не опускатимуться до читача, а навпаки, підтягуватимуть його до свого рівня».