chrome firefox opera safari iexplorer

У львівському музеї Соломії Крушельницької сенсаційні знахідки

26 вересня 2011 о 10:26

Документи, що з’явилися з-під руки харизматичної і неперевершаної співачки, були представлені на виставці «Скарби Соломіїного дому» в рамках відзначення меморіальним музеєм 139 річниці з Дня народження Крушельницької, – повідомляє кореспондентка ЗІКу. Обидва рукописи – автентичні.

Перший – заява, датована 12 серпня 1941 р. Це єдиний (!) документ з музейної збірки, що стосується життя оперної діви у період окупації.

Цей документ має дуже цікаву долю, яку переповіла в.о. директора музею Ірина Криворучка. До працівників установи звернувся львівський колекціонер з тим, що має оригінальний рукопис Соломії. Він запропонував музею купити документ за 2 000 євро. Музейники попросили, аби потенційний експонат було подано на науково-методичну раду, яка б у свою чергу оцінила фінансову вартість і встановила автентичність рукопису. Для музею, якому коштів на поповнення фондів не виділяється узагалі дуже давно і жодних, 2 000 євро були просто фантастичною сумою. Тож хотіли співставити ціну, яку запросив колекціонер, із тою, яку встановлять експерти. Натомість вищевказаний львів’янин пустив документ на продаж в Інтернет.

Тим часом, з Варшави до музею звернувся громадянин Польщі, Кшиштоф Вільман. Він якраз і повідомив музейників про Інтернет-аукціон та зазначив, що з радістю придбав би цей документ у фонди музею. Вільман виявився великим шанувальником таланту Соломії Крушельницької, а також знавцем історії Львова. Йому вдалося значно понизити ціну і таки придбати документ, після чого його було передано у подарунок Музично-меморіальному музею співачки.

Щодо змісту рукопису, то його зачитала в.о. директора музею. У заяві Соломія Крушельницька звертається до міської управи Львова з тим, щоби провести денаціоналізацію її будинку (записано зі слів Ірини Криворучки – ЗІК):

«Підписана Крушельницька Саломея є табулярною властителькою реальності, знаходячоїся у Львові при вул. Крашевського, 23. Реальність на двоповерховий дім і має п’ять невеликих мешкань. Реальність цю купила, підписана ще у 1903 році, за гроші, які заробила, виступаючи як оперна співачка в Італії, Франції, Америці, щоби в той спосіб мати забезпечену старість. Білшовики, що небагато так цінять артистів, знаціоналізували цю каменицю, не хотячи признати заслуг (...) для мистецтва, а, властиво, не визнавали, що підписане є здесь одинокою українкою, що як оперова співачка має світове визнання».

Документ є дуже промовистим і демонструє принизливе становище співачки зі світовою славою у Львові «за перших совітів» – помешкання у Крушельницької відібрали у 1939 році.

Щодо іншого, не менш показового документу, то він стосується стосунків Крушельницкої з мамою. Музейники кажуть – до цього моменту було відоме лише листування артистки з батьком. Фотографія-листівка, на звороті якої – лист до матері, відкриває нові можливості для науковців досліджувати взаємини Соломії з сім’єю.

На жаль, поштівка не належить музею – це власність колекціонера з міста Яворова. У листі до мами йдеться про наступне (також записано зі слів Ірини Криворучки):

«Віншую вам ще раз здоров’ячка і ручки цілую. Посилаю вам робітку американську. Гроші на листопад шлю до Львова на адресу Юзі – щоби для Влодзя були і щоб вам відіслала. Но ся поправляється і купається. Щасливо подорож відбулисмо і я не була засмучена. Дорогі мамунцю, ваша Саломея».

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути