chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні масово зникають приватні школи

07 листопада 2011 о 14:00

Із понад 20 тисяч українських шкіл – приватних лише 185. Вони масово закриваються, бо не витримують податкового тягаря та високих комунальних тарифів, заявляють їх представники. Для порівняння, у Голландії приватних шкіл – понад 70% від кількості загальноосвітніх закладів, у Польщі – 20%, у Росії — понад 10%, в Україні – лише 0,01%. Їх стало у сто разів менше за останнє десятиліття.

Батьків цікавить атмосфера навчального закладу, ставлення до дітей, індивідуальний підхід до кожного учня – саме це вони знаходить у приватних школах, стверджують їхні працівники. Крім того, для приватної школи кожна сім’я – це клієнт, говорить голова Асоціації керівників шкіл міста Києва Юрій Шукевич. Державні школи – лише починають вчитися саме такому ставленню.

«Приватна школа – це модель економного господарювання. Друге – це обдаровані діти. Приватні школи більш безпечні. І не обов’язково це бійки, це може бути психологічна безпека. Менше учнів, більша увага. І нарешті – інклюзивна освіта. Що робити тим конкретним батькам, у яких діти вимагають особливих умов уже сьогодні? Для них приватна школа – це оаза», – зауважив Юрій Шукевич.

Приватні школи в Україні прирівняли до бізнес-структур

За словами голови Агенції розвитку освітньої політики Людмила Паращенко, держава поставила приватні школи в такі складні умови, що вони змушені закриватися. Зокрема, ще в 2000 році їм скасували бюджетне фінансування. Крім того, приватні школи прирівняли до бізнес-структур, відтак вони мають найвищі комунальні послуги.

«Навчальні заклади взагалі звільнені від такого земельного податку, а приватні заклади мусять платити так, як платять магазини, ринки. Приватні навчальні заклади розглядаються, як комерційні підприємства і тому це – податок на прибуток, – каже Людмила Паращенко. – Найбільші перешкоди стосуються тарифної політики на комунальні послуги і оренда. Оренда – 10% від оціночної вартості приміщення є вбивчою».

Держава навіть не забезпечує учнів приватних шкіл підручниками, скаржиться Людмила Паращенко. У Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту посилаються на рішення Конституційного суду, який визначив: держава не має надавати учням приватних шкіл безкоштовні книжки. Крім того, зауважують чиновники: головне зараз, щоб вистачило грошей хоч на державні школи.

А колишній міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко говорить: велика кількість приватних шкіл може посилити розшарування суспільства. «Якщо ми підемо на приватну, елітну освіту дуже широко і будемо це все підтягувати, то отримаємо країну суцільних протиріч. Добре, що сьогодні в одному місці всі ходять в одну школу, – говорить він. – Школа – це соціальний перемішувач класів. А якщо вони будуть всі ховатися у школах, то будемо мати протистояння: школи для багатих, лікарні для багатих, школи для бідних, лікарні для бідних».

Особливості приватної освіти в країнах Європи

Кількість приватних шкіл в Україні – 0,01 відсотка від загальної кількості загальноосвітніх закладів. У  Голландії – 70%, у Польщі – 20%, у Росії – понад 10%.

Приватна освіта у кожній із країн Західної Європи має свої особливості, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода. У Бельгії, поруч із мережею офіційних (католицьких та світських) закладів середньої освіти, тобто тих, що утримуються державним коштом, існує доволі незначна кількість приватних шкіл. У сусідній Франції таких закладів значно більше. Вони складають понад 30% від всієї кількості шкіл.

Як пояснив Радіо Свобода Жак Остетер, бельгійський викладач та краєзнавець, у його країні ці освітні заклади, здебільшого організовані окремими мовними та релігійними спільнотами. Хоча існує також низка високоякісних шкіл, що створені підприємливими місцевими педагогами. Скажімо, до так званого Брюссельського ліцею Мольєра потрапити не дуже просто через обмежену кількість місць, а навчання коштує доволі дорого.

Українським приватним школам не вистачає автономності

В Україні приватні школи теж претендують на статус елітних і престижних. Щомісяця батьки мають сплачувати за навчання як мінімум декілька тисяч гривень Мама 6-річного Кості Жанна говорить: воно того варте. В кожному класі початкової школи – не більше восьми дітей, з ними – двоє вихователів, вчитель та помічник вчителя.

«Ти завжди спілкуєшся з вчителями. Коли ми тільки починали ходити до школи, то спілкувалися з вчителями через день. Вчитель нам надсилав листа на e-mail про те, що дитина робила в школі, як вона себе поводила, як реагувала на нові речі, як спілкувалася з іншими дітками. Вчитель давала нам поради, як і про що поговорити вдома з дитиною. Перша чверть закінчилася, вони дали характеристику дитини, психологічний портрет, що дитина навчилася роботи. Також завжди є психолог, до якого ти в будь-який час можеш прийти», – розповіла мама Жанна.

Приватним школам в Україні не вистачає автономності, вони не можуть мати свої відмінні від загальнодержавних навчальні програми. А щоб запровадити якийсь новий предмет, доводиться проходити довжелезні бюрократичні процедури, говорить голова Агенції розвитку освітньої політики Людмила Паращенко.

«Виконання державного стандарту забирає 90% часу діяльності навчального закладу. Ми маємо дуже маленький резерв виконувати власну освітню програму – це приблизно 15% від навчального плану. З 15.00 до 17.00 години ми можемо робити щось своє, але вже не в урочній формі і не в урочний час, бо тоді це буде перевантаження учнів», – зазначає Людмила Паращенко.

Уряд обмежує експериментальну, індивідуальну роботу не тільки приватних але й державних шкіл, продовжує Людмила Паращенко. В Україні поки не вірять, що школа може самостійно запропонувати якісні курси, факультативи, нові моделі навчання і таким чином покращити державний стандарт освіти.

30 грудня

Інші дати
Народився Святослав Гординський
(1906, м. Коломия Івано-Франківська область – 1993) – український поет, художник, графік, мистецтвознавець, громадський діяч. Автор зіброк «Барви і лінії», «Буруни», «Слова на каменях», «Сурми днів», «Перший вал» та ін. Автор мозаїк і розписів понад 30 українських церков за кордоном (собори у Вінніпезі, Мельбурні, Мюнхені, Римі).
«Мене цікавили й інтригували нові форми мистецтва. Я почав поволі усвідомлювати собі, що нові форми можна добре поєднувати з мотивами українського народного мистецтва і кілька моїх графічних праць, які я подав на французькі виставки, були успішні…». (Святослав Гординський)
Розгорнути