chrome firefox opera safari iexplorer

Українець за чотири місяці склеїв гітару із сірників

02 грудня 2011 о 00:44

20-річний жашківчанин склеїв… гітару з сірників. На це «пішло» чотири місяці життя і 15 тисяч російських сірників. Про це повідомляє Прес-центр.

Богдан Сенчуков відомий в Жашкові через батьків «бізнес» – вони разом ремонтують взуття. Але на місцевому ринку його знають ще й як оптового покупця… сірників. Замість того, щоб давати вогонь, у його руках сірники перетворилися на корабель, Ейфелеву вежу, трактор Т150, баян і… справжню акустичну гітару.

У дитинстві Богдану забороняли гратися з сірниками. Тепер, коли він повнолітній, у цій справі йому ніхто не може завадити. Творчості він віддається кожен день. Сірники використовує російські, «балабановські» – вони світлі й міцні.

Фото Прес-центру

«З’явилось захоплення давно, – розповідає Богдан. – Ще в школі склеїв корабель. Потім трактор, Ейфелеву вежу. Для музею гармонік вчителя музики Івана Сухого зробив баян. Щоправда, він не грає, хоча на вигляд – як справжній. Знайомий з Іваном, бо займаюсь у музичній школі, граю на синтезаторі. Маю дві гітари. І тоді з’явилась думка – треба зробити третю гітару. Придбав сірники – і до роботи. Намучився, але зібрав шестиструнну гітару. Усе із сірників, у два шари: вздовж та впоперек. Лише у грифі, для міцності, всередині дерев’яний брусок – щоб натягнуті струни не поламали».

Проте зробити так, щоб вона зазвучала по-справжньому, спочатку Богдану не вдавалось. Нейлонові струни не грали. Металеві зі старої гітари – теж. На допомогу прийшов той самий вчитель музики Іван Сухий – колись він уже змушував заграти… лопату.

«Змінювали „порожки“, консультувались з людьми що роблять інструменти. – згадує Іван Іванович. – Кожен по маленькому нюансу додав. Усе бралося до уваги, і на даний час вона звучить. Хоча був один мінус – корпус вийшов трішки „гумовий“, бо використовувався гумовий клей».

Але те, що Богдан зробив у свої 20 років, вражає. Дивився в Інтернеті роботи маститих майстрів, яким за 60. Богдан їм не поступається. Хоча він молодий, у нього вже золоті руки й тонкий розрахунок. Мені доводилось робити лопату, що грає. І знаю, як це важко. А він зробив правильно, розрахував так, що гітара звучить. Це добре. Думаю, в нього є потенціал, перспектива. В Україні не так багато людей, котрі займаються виробами з сірників. Дуже хотів би, щоб він здобув музичну освіту.

Тепер у планах Богдана – створити ще два музичні інструменти – баян, який грає, і ще одну гітару. Нинішній виріб хоче виставити на аукціон – може, кого з поціновувачів гітара зацікавить.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути