22 січня Україна святкуватиме день Соборності — свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.
У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 року — прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.
Сьогодні Україна є соборною державою у своєму прагненні бути щасливою, сьогодні спільним для всіх без виключення українців є бажання гідного життя.
І це цілком логічно, адже для пересічного громадянина України першочерговим є добробут його родини, і вже коли цей добробут є, він може розмірковувати про політичні процеси в країні, про правильність обраного державою шляху тощо.
Але все це є вторинним для звичайної людини. Вона може судити про правильність обраного Україною шляху виключно через призму власного життя. Якщо людина, наприклад, бачитиме, як до неї звертаються один за одним чиновники високого рангу з уклінним проханням економити заради майбутнього країни через світову фінансову кризу, а самі при цьому зменшуватимуть собі премії, зарплатню, матеріальну допомогу (хоча б в два рази), очевидно, що проста людина з розумінням поставиться до такого прохання.
Якщо ж вона бачитиме неспівпадіння між словами і справами чиновників (тут доречно згадати Росію і скандальне відео Ксенії Собчак з одним із представників політичної еліти, який вечеряв у найдорожчому ресторані Москви і при цьому дуже хвилювався і ніяковів з приводу того, що його там побачили, ховався від камери і не хотів давати інтерв'ю), якщо вона бачитиме, що ледве зводить кінці з кінцями, замислюється над тим, а чи варто купувати кілограм мандарин власній дитині, чи так без них можна обійтися, і зекономити ці нещасні 12 чи 13 гривень, якщо ця людина бачить, як так звана політична еліта вечеряє в найдорожчих ресторанах, де одна вечеря коштує як місячна зарплата цієї людини, то, звичайно, вона буде розуміти, що це ніщо інше як подвійні стандарти, незважаючи на те, який це чиновник закликає до економії: виходець з її регіона чи з протилежного.
Для пересічного українця вже давно не існує поділу політиків на «своїх» і «чужих», такий поділ громадян на «своїх» і «чужих» намагаються нав'язати людям гравці великої політики, при чому переважно перед виборами.
А пересічному українцю насправді байдуже, представник якого регіону Східного чи Західного займає найвищі посади, для виборця головне чи виконує він свої обіцянки, і якщо виборець бачить, що виконує, що депутат завжди голосує своєю карткою, що він голосує за те, щоб зменшити собі зарплатню, матеріальну допомогу тощо, то виборець і надалі буде голосувати за такого депутата; якщо виборець бачить, що Президент виконує передвиборчі обіцянки, якщо при цьому в українського виборця – достойна зарплатня чи пенсія, він може забезпечити себе, своїх дітей – одним словом може жити, а не жевотіти, то такого Президента він буде обирати на наступних виборах, незважаючи на те, звідки він і якого кольору його партія.
Тож ми можемо радіти з того, що на сьогоднішній день між нами – громадянами України — не залишилось протиріч, натомість є спільне прагнення бути щасливими, жити гідно у вільній і достойній державі – всі ці складові і мають стати тим ланцюжком, який з'єднає Україну.
Додала Катерина Івкова
