chrome firefox opera safari iexplorer

Ремонтуючи могилу Кобзаря, будівельники потовкли мармурові плити вартістю 1,5 мільйона

06 січня 2012 о 12:32

Після багаторічної тяганини з ремонтом Шевченкового музею в Каневі з’явилася ще одна неприємна і не менш резонансна новина — під час реставрації могили Кобзаря київські будівельники так «старалися», що розтовкли своєю технікою недавно покладені мармурові плити.

Василь Коломієць, недавній міський голова Канева, який нині працює генеральним директором Шевченківського національного заповідника, у коментарі черкаському інтернет–виданню «НародUA» зазначив: мармурові плити на могилі Тараса Шевченка було зруйновано будівельниками київського ТОВ «Рембудре­ставрація». Ці плити (їхня вартість — 1,5 млн. гривень) було замінено зовсім недавно, наприкінці літа позаминулого року, коли весь музейний комплекс зазнав грандіозної і, на думку багатьох, невмотивованої реконструкції. Суму збитків від діяльності горе–ремонтників пан Василь не називає, каже: її ще рахують спеціалісти.

Проте у скандал своє «відро гасу» підлив заступник Голови Верховної Ради, уродженець Черкащини Микола Томенко. Він звернувся з листом до Генерального прокурора Віктора Пшонки з проханням перевірити ефективність використання державних коштів під час реконструкції Музею Тараса Шевченка на Чернечій горі в 2010—2011 роках.

Історія з реконструкцією музею, наголошує віце–спікер, «дає підстави говорити про те, що, якщо у свій час Тарас Шевченко мріяв збудувати собі справжню українську хату на батьківщині й навіть намалював її план, то в Каневі для нього збудували, швидше, бізнес–офіс». І зауважує, реконструкція «до дати» (тобто до 150–річчя від дня перепоховання великого поета. — Ред.) була авральною, нехтувалися елементарні будівельні й мистецькі стандарти, що призвело до негативних наслідків, зокрема проблем із мармуровими плитами та тим, що «в приміщенні музею повністю відсутня гідроізоляція». «Якщо взяти до уваги, що з моменту урочистого відкриття музею пройшло трохи більше року, дані факти наводять на думку про можливе нецільове та неефективне використання коштів, виділених на реконструкцію та допущені у зв’язку з цим зловживання на заключній стадії робіт», — підкреслює Томенко.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути