15 лютого 1953 року у Києві народився відомий український актор театру і кіно, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, кількоразовий переможець конкурсу загальнонаціональної премії «Людина року» у номінації «Актор року» та лауреат премії «Київська пектораль» Анатолій Хостікоєв.

За батьком актор — наполовину осетин, його мати — українка. Освіту здобув у Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, який закінчив у 1974 році за спеціальністю «актор театру і кіно».

Молодий і талановитий

…У 21 рік Анатолій Хостікоєв приїхав до Львова, де його прийняли в трупу театру імені Марії Заньковецької. Молодий, високий (зріст Анатолія – 195 сантиметрів), неймовірно вродливий, талановитий актор виходив на сцену разом з Богданом Ступкою, Федором Стригуном, Богданом Козаком, Борисом Романицьким та Надією Доценко.

Але, будучи киянином, він хотів працювати в рідному місті. І дуже зрадів, коли його запросили до Києва, у театр імені Лесі Українки. Пропрацювавши там два сезони, перейшов до театру імені Івана Франка.

Дуже домашній «багатоженець»

…Такий вродливий актор, зрозуміло, не міг не викликати в оточуючих бажання попліткувати. Подейкували, що на роль султана Сулеймана в серіалі «Роксолана» його взяли не завдяки зовнішності й таланту, а через те, що він – багатоженець, тому режисер і вирішив, що актор ідеально підходить на цю роль. Насправді, як розповідає його дружина Наталя Сумська, Анатолій – дуже домашня та віддана людина. «Сімейне вогнище для нього не просто слова, – каже актриса, – а святе поняття».

Секс-символ… Хостюк

…Хостікоєв – осетинська прізвище. І нашим людям воно чомусь важко дається. Тому, як його лишень не називали! І Хвостіковим, і Хостікієвим, і Хлестакоєвим, а його друг Богдан Бенюк жартує: «Тобі потрібно поміняти прізвище на «Хостюк».

Разом із Бенюком вони возили своїх «Швейка» і «Кармен» до Польщі, на щорічний міжнародний фестиваль, де показують кращі постановки сезону. Їхні вистави були визнані гідними уваги, а тамтешні критики писали, що «у Польщі немає акторів рівня Бенюка і Хвостікова».

На міжнародному театральному фестивалі в Единбурзі його визнали секс-символом, а преса на перших сторінках газет порівнювала зі Шварценеггером...

Україна не відпускає таланти

Свого часу багато поважних людей – і Віталій Коротич, і Роман Віктюк – казали Анатолієві, що якби він вирвався з Києва до Москви, то став би прославленим і добре розкрученим актором, отримав би заслужене визнання.

Адже Хостікоєв – один з небагатьох українських акторів, кого знають за межами нашої країни. Роман Віктюк розповідав, що актор мав у Лондоні зіграти в його постановці разом зі знаменитою балериною Наталею Макаровою, але, поїхавши додому у відпустку, виступив у рідному театрі. Просто на сцені він зламав ногу, і вистава в столиці Великобританії пройшла без його участі…

«Але я вдячний долі, що така спроба була, що Роман Григорович дав мені шанс відбутися в Лондоні, Парижі, Нью-Йорку, Петербурзі, Москві... Не сталося, не сталося... Очевидно, так було заплановано вищими силами», — пояснив актор.

Бажаємо пану Анатолію, цій творчій, цікавій та багатогранній особистості, і надалі невичерпного джерела натхнення, нових ідей та незабутніх образів. Хай Доля Вас оберігає і дарує вам ще багато років плідного і цікавого життя!

Довідково

Анатолій Хостікоєв зіграв ролі у таких фільмах:

• Вавилон XX — 1979 (Драма)
• Женці — 1979 (Кіноповість)
• Потяг надзвичайного призначения — 1980 (Історичний/Біографічний)
• Контрудар — 1985 (Драма)
• Мільйон у шлюбному кошику — 1986 (Комедія)
• Камінна душа — 1989 (Мелодрама)
• Балаган — 1990 (Драма)
• Кому вгору, кому вниз — 1991
• Похорон на другому поверсі — 1991
• Штемп — 1991 (Детектив)
• Америкен бой — 1992 (Кримінальна драма)
• Заради родинного вогнища — 1992 (Детектив)
• Пастка — 1993 (Кримінальна драма)
• Ніч запитань... — 1993 (Мелодрама)
• Викуп — 1994 (Бойовик)
• Роксолана — 1996 (Пригоди, 20 с.)
• Злочин з багатьма невідомими (Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка)
• Леді Бомж — 2001 (Серіал)

Ролі в театрі:

• Еней («Енеїда» за І.Котляревським),
• Антон Квітка («Талан» Старицького),
• Командор («Камінний господар» Лесі Українки),
• Астров («Дядя Ваня» Чехова),
• Дон Феліппе («Благочестива Марта» Тірсо де Моліна),
• Антоніо («Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д.Скарначчі, Д.Тарабузі) та багато-багато інших.

«Рідна країна»
Використані матеріали Вікіпедії та Теленавігатора (№10 (406).