Міліція самогону не бачить
Територія автовокзалу «Видубичі», який закрили тогоріч улітку, і раніше не вирізнялася особливим «благоустроєм», чистотою і порядком. Але за останні півроку це стратегічно і транспортно важливе місце (поруч — станція метро та міської електрички) перетворилося на смітник. Після того як частину території, де зараз будують підходи до мосту імені Кирпи, відгородили металевим парканом, усі «торгаші» втіснилися у невеликий «п’ятачок» — між виходом до платформ електрички та виходом iз підземки. Отож масова торгівля тут стала глобальним явищем. Перелік товарів — від чипсів до светрів і домашніх тварин. Але є і таке, що зустрінеш у Києві нечасто. Поруч із ятками з контрабандними цигарками (на торгівлю якими, як уже писала «УМ», міліція не реагує) з’явилася й «новинка зимового сезону» — спиртне на розлив. Скляні пляшки горілки, коньяку та пластикові — із самогоном, стоять на столах торговок поруч із пиріжками. Ціни «демократичні» — від 3 до 10 гривень залежно від напою. П’ють горілку тут же — переважно ті ж будівельники та охоронці, що їдуть на роботу з передмістя. Правоохоронці ж у цьому порушення законодавства... не бачать. А дарма — за законом, «роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їхнiми виробниками, за наявності у них ліцензій». Та й за розпивання спиртного на вулицях передбачено адміністративну відповідальність.
Місце торгівлі з вигодами
Пояснення такій байдужості знаходимо за кілька хвилин. Один із продавців на запитання, чи важко тут «пробити» місце для торгівлі, відкрито говорить: «Усе залежить від товару: якщо фрукти — п’ять тисяч гривень за місце потрібно дати, якщо одяг, спиртне чи цигарки (вони не псуються, торгівля більш вигідна) — вісім тисяч гривень». Продавець каже, що платити потрібно міліції, однак «через одного чоловіка», і навіть пропонує допомогу — звести з цією людиною. До речі, виявилося, що за окрему плату можна тут й інші блага отримати — провести до свого столу електрику з трансформатора, що розташований на території будмайданчика, — про це треба з будівельниками домовлятися. Так можна й освітлення зробити, і мати куди мікрохвильову пічку ввімкнути.
А от смітниками торгаші не переймаються — їх просто немає, одиниці ставлять поруч із своїм місцем картонні коробки. Тому сміттям всіяне все навкруги. Смуга «чистоти» тягнеться аж до платформи міської електрички (а її місія, до слова, — покращувати транспортну систему столиці на час чемпіонату з футболу).
У контексті Євро–2012, до якого залишилося менше п’яти місяців, така «картинка» набуває особливої «екзотики». Просто цікаво: прибере київська влада лушпиння і самогон до початку чемпіонату чи залишить, аби показати наш «національний колорит»?
КОМЕНТАР ІЗ ПРИВОДУ
Віталій Черняховський,
голова громадської кампанії «Форум порятунку Києва»:
«Щоб змінити ситуацію зі стихійною торгівлею, потрібен спротив людей. Інших шляхів немає — проблема комплексна і всеосяжна. Потрібні пікети, звернення до міліції, прокуратури і таке інше. Адже тепер нелегальним торговцям стало вільніше дихати — у січні ухвалено рішення Київради, згідно з яким проти волі киян було легалізовано десятки тисяч лотків. Таким чином кримінальні дії було закрито цим папірцем. Такі рішення треба скасовувати шляхом подачі заяв до прокуратури міста Києва, щоб вона винесла протест. А на законодавчому рівні слід би встановити сувору відповідальність за встановлення кіосків і яток — штраф 17 тисяч гривень і конфіскація товару».
