chrome firefox opera safari iexplorer

Велика «комерційна таємниця» «Арени Львів»

03 серпня 2012 о 13:19

Львів’яни встигли полюбити свій новий стадіон “Арена Львів”. Він затишний, але водночас там можуть розміститися до 35 тисяч глядачів. Та чим далі від Євро-2012, тим виразніше постає питання: що буде з гігантською спортивною спорудою?

Неодноразово лунали побоювання, мовляв, після того, як відгримить Євро-2012, наш стадіон стоятиме пусткою у полі і на ньому мекатимуть кози...

Директор з експлуатації стадіону Олексій Жуковін свого часу заявляв, що утримання стадіону коштуватиме 20 млн. грн. на рік. Державні чиновники не втомлюються переконувати громадськість у тому, що на утримання стадіону виділятимуть гроші з держбюджету.

Та й сам стадіон буде на себе заробляти: проводити на комерційній основі спортивні і масові заходи — від концертів і матчів до семінарів і корпоративних забав і весіль.

Ось тільки ніде немає офіційної інформації, якою є сума оренди. Кореспондент “Високого замку” вирішила це з’ясувати. Нагадувало це детективний серіал...

А що скаже прокурор?

Після Євро-2012 6-8 липня тут відбувся перший масовий захід — обласний конгрес Свідків Єгови «Стережи своє серце». В останні два дні заходу на арені були присутні 15 тисяч людей. Отримати інформацію, скільки від цього отримав державний об’єкт, виявилося “місією нездійсненною”. І керівництво офісу Свідків Єгови, і керівництво стадіону таку інформацію надавати кореспонденту “Високого Замку” категорично відмовилося, посилаючись на “комерційну таємницю”.

На офіційному сайті “Арени Львів” — жодних розцінок на оренду стадіону, конференц-залів чи ресторану. Єдина оприлюднена цифра — від 160 до 260 тисяч гривень. Саме стільки має викласти орендної плати за один матч ужгородська команда “Говерла”. Ужгородський стадіон «Авангард» не атестований на цей сезон, тому місцева «Говерла» не може проводити на ньому матчі Прем’єр-ліги.

Кореспонденту “Високого Замку” не вдалося офіційно отримати відповідь на свій інформаційний запит щодо вартості оренди. Один з прес-секретарів установи пообіцяв, що керівництво “Арени Львів” надасть відповідь протягом дня. Коли я “електронкою” надіслала запитання, виявилося, що лист потрібно оформити на бланку видання (раніше цей же прес-секретар сказав, що цього не потрібно). Надіслала й на бланку (6 липня), але навіть за кілька днів відповіді не було. Прес-секретар обіцяв, що відповіді на питання є, але потрібно узгодження та підпис директора з експлуатації стадіону Олексія Жуковіна, який начебто у відпустці і не має доступу до електронної скриньки. Згодом виявилося, що керівник таки є на роботі, але щогодини має наради і не може виділити кількох хвилин для перегляду і підпису вже підготовленого документа...

Через кілька днів я нарешті отримала омріяну відповідь на свій інформаційний запит. Представники “Арени Львів” відповіли: “Запитувана інформація, яка стосується прибутку ДП “Західінфрапроект”, фінансових питань проведення футбольних матчів, інших масових заходів на стадіоні “Арена Львів”, які не стосуються коштів державного бюджету, є конфіденційною. Законодавство не зобов’язує ДП “Західінфрапроект” надавати конфіденційну інформацію”. Юрист інформаційно-правового центру “Наше право” Тетяна Дембіцька зазначила “ВЗ”, що відповідь від “Арени Львів” про орендну плату є типовою відпискою, інформацію приховують незаконно. “Така інформація не може бути конфіденційною. Бо це державне підприємство”, — каже юрист.

Я звернулася до прокуратури Львівської області. 11 липня скерувала листа до прокурора Олега Василенка, у якому просила надати відповідь: “Чи правомірно редакції газети “Високий Замок” відмовили у наданні публічної інформації, обмежившись відпискою?”. Обласна прокуратура 12 липня повідомила мене листом, що направляє моє звернення “для організації проведення перевірки наведених доводів”. А 16 липня надійшов лист за підписом першого заступника прокурора Львова В. Поліщука — він повідомляв, що направляє моє звернення прокурору Франківського району Львова О. Буряку для проведення перевірки. Відповіді про результати цієї перевірки чекаю досі...

Телефончик від... Свідків Єгови

Я “облазила” сайти стадіонів приймаючих міст. Невже і там так туго з інформацією, як на “Арені Львів”? На сайті НСК “Олімпійський” знайшли хіба ціни на оглядову екскурсію: для дорослих — 50 грн./особа, для дітей, студентів та пенсіонерів — 25 грн./особа. Хоча сайт “заманює” і можливостями проведення масових заходів (аж до 70 тисяч осіб), розцінок на такі заходи немає.

На “крутому” сайті “Донбас Арени” — взагалі ні слова про ціни, сама реклама. Найкраще із цією справою — на сайті харківського “Металіста”. Дизайн у нього хоч і бідненький, але все чітко і ясно показано, аж до того, що можна скачати спеціальну форму для надання конференц-послуг. Тут доступні послуги з організації і проведення конференцій, тренінгів, презентацій, робочих зустрічей тощо. Ресторан “Металіст” має чіткі розцінки: зал на 80 осіб — вартість 300 гривень на годину, зал на 30-60 осіб — 400 грн. на годину, прес-конференц-зал на 100-300 осіб — 500 грн. на годину. Банкетний зал ресторану “Металіст” — середній чек 300 гривень. Є навіть окремий розділ “Весілля на стадіоні”. Кожна пара, яка провела тут весілля, може залишити на сайті фото- і відеозвіт. Так і пишуть в заголовках: “Весілля Вови і Оксани на стадіоні “Металіст”.

Наша “Арена Львів” на цьому фоні виглядає Попелюшкою — ні тобі розцінок, ні тобі реклами... Я вирішила вдатися до хитрощів: вже не як журналістка, а як пересічна мешканка, з’ясувати, скільки може коштувати мені проведення масового заходу на стадіоні. “Вдень зі свічкою” шукала на сайті “Арени Львів” телефони людини, яка займається орендою. Є там телефон для запису і довідок, але він весь час мовчить. Що робити людині, яка хоче замовити оренду? Невже їхати до чорта в зуби, аж на стадіон? Довелося видзвонювати... Свідків Єгови. У їхньому офісі у Брюховичах мене дуже ввічливо перенаправили до якогось іншого пана, той ще до іншого, а той попросив передзвонити через півгодини. Нарешті цей пан — Руслан Мельник — сказав, що на “Арені Львів” є ще два телефони. “Ви їм телефонуйте, вони зацікавлені у тому, щоб здавати стадіон”, — обнадіяв.

Подзвонила за телефоном, що дали єговісти, — там взяли трубку. Виявилося, орендою займається пан Сергій, передали йому слухавку. Не дуже ввічливий і дуже заклопотаний чоловічий голос на запитання про вартість оренди відповів запитаннями, мовляв, хто я така і що мені треба. Врешті-решт повідомив, що так просто не може назвати суму, треба зустрітися: “Під’їжджайте на стадіон, як будете на парковці — наберіть мене, я вийду до вас”.

Довелося придумувати “легенду” — для чого мені потрібен стадіон. Після невеличкої наради у редакції вирішили, що це буде концерт на підтримку кандидата-”мажоритарника” на майбутніх виборах до Верховної Ради. Він буцімто балотується по одному з округів Львова, позапартійний, людина небідна, але своє прізвище наразі не розголошує (щоб конкуренти не здогадалися, по якому він округу піде). Згоден на оплату готівкою (цікаво, як зреагують на таку “привабливу” пропозицію на стадіоні?). Концерт організуємо за участі провідних зірок української естради, будемо друкувати запрошення і роздавати їх усім людям у місті, приблизно 30 тисяч запрошень. Я — представник виборчого штабу кандидата, моя місія — з’ясувати, у скільки приблизно обійдеться усе “задоволення” з орендою.

«Я вам скажу одне, а потім виявиться, що сума більша...»

... І от я стою на парковці перед закритою хвірткою, за сіткою походжає охоронець. Пан Сергій до мене вийшов за хвилин десять. Цей заклопотаний молодик — начальник управління комерційної діяльності та маркетингу стадіону “Арена Львів” Сергій Ковалевець — проводить мене за ґрати. Проходимо через прохідну стадіону, він каже охороні, що мене записувати у книгу не треба.

Виходимо у чашу стадіону. Пан Сергій засипає мене безліччю технічних запитань. На ходу імпровізую, одразу визначаючи, де у нас стоятиме сцена, де сидітимуть глядачі, яка тривалість концерту, які будуть зірки естради, які їхні технічні вимоги, чи накриватимемо поле спеціальним накриттям. Поле накривають, якщо сцена стоїть у центрі трав’яного газону. “Накриття — дуже витратна стаття, — переконує мене пан Сергій. — Воно займає велику площу і його треба у Львів везти. Коштує п’ять доларів за кв. метр. Це близько 300 тисяч гривень, плюс доставка покриття — сім фур, і робота людей пару днів. Плюс — сума оренди цього покриття. Тобто це дуже вагома сума...”.

“Просто так не можна сказати: оренда стадіону коштує таку-то суму. Є багато складових”, — пояснює мій співрозмовник. “Ну хоча б приблизно ви можете сказати, наприклад, скільки платили за оренду Свідки Єгови. Я читала в газеті, що тут був конгрес…” — допитуюся. “Та що в газеті можуть написати? — обурюється менеджер. — Я вам не скажу, скільки вони платили, це комерційна інформація. Але це залежить від того, що потрібно під час масового заходу. Вони, наприклад, самі все прибирали — і до заходу, і після нього. Їжу принесли свою, а можна ж іще і наші фаст-фуди задіювати. Кожна подія настільки одна від одної відрізняється… Щоб не було такого: я вам скажу, а потім виявиться, що сума більша, бо додаткові витрати. Мені треба порахувати це…”. Пан Сергій знайшов нову “відмазку”: без директора, мовляв, нічого сказати не можу. От повернеться Олексій Жуковін із відрядження, тоді й скаже, що далі робити.

20 млн. грн. — цифра «зі стелі»

Під час нашої розмови виплив один цікавий нюанс. “А від якої партії ваш кандидат?” — запитав пан Сергій. “Він позапартійний самовисуванець”, — відповідаю. “Ви розумієте, ми державна структура. Я не дуже розуміюся на політиці, але розумієте… це об’єкт Колесникова…”. “Тож якщо об’єкт Колесникова, то опозиція тут уже не може бути?” — здивувалася я. “Мусимо це узгодити у Києві, — мнеться співрозмовник. — Звісно, тут вже буде політичне питання — або вони заробляють, або не заробляють. Тобто заробляють, підтримуючи іншу сторону, або…”. “І скільки ця політична складова буде узгоджуватися?”. “Не можу вам сказати. Розумію, що це абсурдно звучить, але... рішення приймаються у Києві”.

“А форма оплати у вас яка?”. “Безготівкою”. “А частину готівкою і частину безготівкою можна?” — задаю провокаційне запитання. Молодик замислюється, потім видає: “Я пораджуся. Звісно, я скажу, як працівник стадіону, — треба людям платити зарплату. І за те, що вони працюють понаднормово, дуже важко з бюджету виділити премії якісь”. Можна зрозуміти, що на стадіоні не відмовляться і від “кеша”...

Огорошив мене менеджер ще однією інформацією: виявляється, заявлені Жуковіним 20 млн. грн. на рік, необхідні для утримання стадіону, — цифра, взята “зі стелі”. “Що ви газети читаєте? Я вас прошу! — обурився пан Сергій. — Ці 20 мільйонів — це орієнтовна вартість. Хай хоч рік мине, щоб зрозуміти, які справді є витрати”.

Після години таких безплідних балачок ми домовилися, що я сформую інформаційний запит та відішлю його Сергію “електронкою”. Коли приїде Жуковін, він йому доповість і організує зустріч.

Та, як з’ясувалося, на стадіоні мій запит був не дуже потрібний. Через два дні, коли приїхав Жуковін, до мене зателефонували із конкретним запитанням: “Кандидат від якої політичної сили організовуватиме концерт?”. Звісно, цього я сказати не могла. Вони не вгавали: “Це прізвище будуть знати тільки троє: ви, я (тобто пан Ковалевець. — Авт.) і Олексій Жуковін”. “Добре, скажу це прізвище особисто Жуковіну”, — пробую піти на компроміс. “Жуковін заради одного прізвища не буде призначати зустріч!”. Ого! Добре тут дбають про те, аби заробити на утримання стадіону! “Ви що, не хочете втримати потенційних клієнтів, заробити гроші?” — дивуюся. “Гроші тут ні до чого, — відповідає. — Ви ж розумієте, що кожна акція відбувається під патронатом якоїсь політичної сили. Якщо ця сила — проти влади, то... самі розумієте...”.

Отже, опозиційним силам нема чого робити на “провладному” стадіоні. Навіть якщо він збудований за кошти усієї української громади, в тому числі і тієї, що налаштована опозиційно... Менеджер пообіцяв ще раз порадитися зі своїм керівництвом. Очевидно, це керівництво добре порадилося “з Києвом”. Тому що наступного дня пролунав дзвінок із остаточним “вердиктом”: “На стадіоні “Арена Львів” жодні політичні акції проводитися не будуть”. На тому і розпрощалися...

Весіль на стадіоні не буде

Вартість оренди окремих приміщень на стадіоні мені все-таки вдалося з’ясувати. На сайті їх немає, тому що, як мені пояснили, “їх ще не можуть підтвердити”.

Отже, конференц-зал на 200-250 місць коштує 3 тис. грн. на день (до 8 годин). Так само коштує і трохи більший конференц-зал. Є ще великий медіа-центр на 350-400 людей. Якщо забрати частину столів, можна розмістити 600 людей.

Орієнтовна вартість — 5 тис. грн. за день. А от анонсовані весілля на стадіоні виявилися мильною бульбашкою: весіль тут не проводять, бо не працює ресторан. Тут потужна кухня, щоб її утримувати, треба багато персоналу, а бюджетних коштів на це не виділяють...

Іванка ТРОСТЯНЕЦЬ, «Високий замок»

19 квітня

Інші дати
Мар’ян Крушельницький
1897 – український актор, режисер. Один із фундаторів українського театру.
Розгорнути
Народився Марко Бараболя (Рознійчук Іван Федорович)
(1910, с.Ділове Закарпатська область - 1945) - український письменник-сатирик, «королем закарпатського гумору» називали його сучасники.
«Не сумуйте, полонини ! Засихайте, сльози! Зацвітайте, черемшини! Смійтесь, верболози» (Марко Бараболя)
Розгорнути