Якщо квартиру не перереєстровували протягом останніх десяти років, даних про неї в електронному реєстрі нема. Хто перший принесе документи, той і власник!
Працівники БТІ у відпустках за власний рахунок, державні нотаріуси масово похворіли, а люди бояться продавати та купувати квартири. Такі наслідки “реєстраційної” реформи, яка стартувала з 1 січня.
Функції реєстратора у БТІ мали забрати ще з 2012 року, але оскільки державні реєстраційні служби були не готові, нововведення перенесли на рік. Тепер закон набув чинності, а як його втілювати у життя на практиці, досі не зрозуміло.
«На довідки уже пішло три тисячі...»
Під кабінетом державних реєстраторів черга. Переважно люди, які приватизують нерухомість чи оформляють спадщину. Жодного — з договором купівлі-продажу.
“Я була вчора — не встигла. Черга просувається дуже повільно. Одна людина десь півгодини там сидить. Є чотири реєстратори — і то на все місто! Є ще один кабінет, але там будуть приймати після обіду, зате тут закриють. Півдня — і вже напрацювались”, – скаржиться молода жінка, яка перереєстровує гараж. У черзі чимало людей старшого віку, а під кабінетом столик і лише два крісла. Тож бабусі сидять по черзі — трохи одна, трохи інша. Коли приходить хтось заповнювати заяву, старенькі зі стогоном встають. До речі, бланків заяв реєстратори не дають — їх треба придбати в кіоску в цьому ж приміщенні. Один бланк — 50 копійок.
“І що вони доброго зробили, що ліквідували БТІ? Хіба людей заморочили. Дешевше не стало. Я переоформляю квартиру на себе після смерті матері. На всі ті довідки і виписки витратив близько трьох тисяч гривень, а ще не кінець. Ледве знайшов державного нотаріуса — куди не прийдеш, всі на лікарняному. Ясно, що ніхто з них не хворий, просто не знають, як тепер працювати, – скаржиться чоловік середнього віку. – Продавати чи купувати квартиру в тому бардаку може хіба камікадзе”.
Те, що нотаріуси просто не беруться реєструвати угоди купівлі-продажу нерухомості, підтвердив один із приватних нотаріусів.
“Є одиниці, які за це беруться. Раніше ми робили запит в БТІ, отримували витяг з реєстру прав власності. Могли мати всю “історію” майна за багато років, знали, який шлейф тягнеться за тією чи іншою квартирою. Тепер маємо працювати наосліп. Людина приносить папірець, і ти наосліп маєш реєструвати. Звірити нема з чим. Може виникнути ситуація, коли на одне майно може бути два комплекти документів, – каже нотаріус. – Тобто загальне уявлення, що ми маємо робити, є, а чітких інструкцій нема. Правове поле неоднозначне. Скажімо, в одних документах досі згадується витяг з реєстру прав власності БТІ, хоча БТІ уже не може його видавати. Аби бути впевненим, що ти не підставиш клієнта, хіба треба брати пляшку коньяку, йти в БТІ і просити “люди добрі, перевірте, чи така-то квартира не в заставі, чи нема інших обтяжень...”.
Замість БТІ буде інша монополія. Тепер приватна
У коридорах БТІ незвично порожньо. Більшість кабінетів — зачинені. Ще до нового року лише з львівського БТІ звільнили 60 чоловік. Тепер левова частка тих, хто залишився, змушені були піти у відпустку за власний рахунок. Доступу до реєстру вони не мають.
“Перевага БТІ була у тому, що у нас була технічна документація від 1945 року, тому можна було звірити документи. У нас величезний паперовий архів. Право власності почали реєструвати лише у 2004 році, коли внесли зміни до Цивільного кодексу. До 2004 року все реєструвалося, але лише на паперових носіях, які є власністю БТІ. Тобто якщо квартиру після 2003 року не переоформляли, то даних в електронному реєстрі про неї немає, – каже начальник юридичного відділу БТІ у Львівській області Галина Мартинишин. – Уявіть реєстратора (а це переважно молоді люди, які, може, й не бачили досі, як виглядають правовстановлюючі документи), якому приносять документи з печаткою. Він не може їх не зареєструвати. А звірити нема з чим. Логіка у тому, що реєстрацією майнових прав має займатись держава, є, але це не можна робити у такий спосіб”.
Забравши в БТІ функції реєстратора, мали залишити право проводити технічну інвентаризацію. Та з 4 січня вони і цього робити не можуть — набув чинності наказ міністерства, за яким інвентаризацію можуть проводити будь-які суб’єкти господарювання, які пройшли атестацію. Аби пройти атестацію — потрібен час. Хто зараз може провести технічну інвентаризацію будівлі, взагалі не зрозуміло — жодної інформації немає.
“Ми мали, по суті, монопольне становище. Але цю монополію створила держава. Можливо, це було правильно, бо коли усе сконсолідовано в одних руках, є з кого питати. БТІ було прибутковою структурою, але ми, як комунальні підприємства, не самі встановлювали тарифи — погоджували з органами влади. Тепер цю прибуткову монополію вирішили розвалити. Не виключено, що на її місце прийде інша монополія, але уже приватна, яка ні з ким тарифів не погоджуватиме, – каже в. о. директора БТІ у Львівській області Петро Кравець. – Але навіть якщо хотіли створити конкуренцію на ринку, треба було це робити в інший спосіб. Про атестацію потрібно було попередити, аби ми встигли підготуватись. Наказ мав би розглядатись два місяці. А тут зареєстрували 28 грудня, а
4 січня його опублікували, тобто він набув чинності. Ми вийшли на роботу, а тут як грім серед ясного неба. Роботи нема. Треба скорочувати людей. Як скорочувати, якщо їх вчасно не попередили про скорочення? Це порушення трудового законодавства. Підприємство не працює, грошей нема, а якщо скорочувати людей, їм треба виплатити компенсації. У масштабах України, це тисячі робочих місць”.
Зіновія ВОРОНОВИЧ, Високий замок
