До річниці від дня народження Джеймса Мейса (18 лютого історику виповнився б 61 рік) у Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» відбулася лекція, присвячена життю та діяльності дослідника. Логічним продовженням екскурсу сторінками його біографії став показ документального фільму «Джеймс Мейс — серце віддане Україні». Відомий американський політолог, доктор історичних наук упродовж кількох десятиліть у своїх наукових працях намагався донести до світу істину: Голодомор 1932—33 років в Україні — це заздалегідь продумана стратегія радянського режиму, спрямована на знищення українців як нації.
...Його дорога в українську історію почалася ще під час навчання в університеті. Там Джеймс Мейс познайомився з професором Романом Шпорлюком, який зацікавив його минулим далекої Батьківщини. Через деякий час завдяки науковій праці «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.» Мейс отримує ступінь доктора історичних наук. Але, як виявилось пізніше, це стало лише фундаментом для його подальшої наукової та дослідницької діяльності. Незважаючи на лібералізацію, яка тоді крокувала радянським простором, у СРСР залишались табу, одним з яких була тема Голодомору в Україні. Будьякі надії Мейса зазирнути до архівів були марними. І тоді дослідник разом зі своїм наставником Робертом Конквестом вирішив звернутись до так званої «усної» історії — протягом кількох років було зібрано спогади свідків подій Голодомору в Україні. Спогади близько 500 українських емігрантів до США та Канади стали основою для книги про трагедію людства.
Як тільки випала можливість поїхати у ту далеку країну, про яку Мейс досі так багато читав і писав, не виникло жодних сумнівів — він мав це зробити, вдихнути це повітря і зрозуміти, чим сьогодні живуть українці, чиї предки ще, здавалось, вчора пережили геноцид. В Україні Джеймс Мейс знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, журналісткою і поетесою — Наталією ДзюбенкоМейс, приймає українське громадянство і стає викладачем одного з найпрестижніших навчальних закладів України — КиєвоМогилянської академії. Яким же було здивування дослідника, коли він на власні очі побачив наслідки геноциду українського народу в сучасності — одним це досі болить, і за своїм болем вони прагнуть сховатись, інші вдають, що і не чули про голод, мовляв, максималісти все перебільшують. Після цього Мейс ще не раз у своїх працях і публічних виступах назве українців «постгеноцидним суспільством». Доктор історичних наук, професор Станіслав Кульчицький пригадує: «Мейс болісно переживав усе нові й нові факти тих років, які відкривались перед ним щодня. Він часто говорив: «Євреї, українці, ірландці... Геноцид цих трьох націй в’ївся в їхні гени».
«Джеймс вважав, що Голодомор в Україні — це трагедія біблійного масштабу, а тому весь світ має визнати її геноцидом, який був відпрацьований тоталітарною владою, націленою на проект під назвою «Україна без українців». Майже 25 років він доводив це світу», — каже дружина дослідника Наталія ДзюбенкоМейс. Перебуваючи в Україні, Мейс продовжував видавати наукові праці, статті, у яких спирався вже на реалії сучасних політики, суспільства, ментальності народу. Він вважав, що неодмінно мають бути символи, знаки, сигнали, за допомогою яких українці сьогодні могли б згадати про жертв Голодомору. 12 лютого 2003 року на засіданні Верховної Ради України Джеймс Мейс виступив iз промовою, в якiй запропонував ввести традицію — запалювати свічки у День пам’яті жертв Голодомору. Так Мейс став українським Прометеєм, який разом зі свічкою запалив серця мільйонів українців.
Третього травня 2004 року Джеймса Мейса не стало, помер він тут, в Україні, на землі, про яку так багато написав, за яку боровся більшу частину свого життя. 26 листопада 2005 року Мейс був посмертно нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня. З 2008 року засновано Премію імені Джеймса Мейса в галузі публіцистики «Громадянська позиція», її лауреатами вже стали Ігор Лосєв, Ігор Сюндюков, Сергій Грабовський, Олександр Палій. А от обіцяного пам’ятника, указ про спорудження якого був підписаний ще Президентом Віктором Ющенком, так і немає. Проте хочеться вірити, що він буде, хай не сьогодні, не при цій владі, а тоді, коли наше «постгеноцидне» суспільство нарешті таки прокинеться.
...Американець з індіанським корінням, який досконало оволодів українською мовою (на що сьогодні не спромоглися навіть деякі українці), до останнього працював над темою Голодомору в Україні. Джеймса Мейса багато хто вважав диваком, але на запитання про те, навіщо йому потрібно досліджувати трагедію в історії чужої країни, він відповідав коротко і влучно: «Ваші мертві вибрали мене».
