Те, що в Україні, а саме в центрі Херсонщини, є справжнє диво, відомо багатьом. Менш відомим є те, що значною мірою воно виникло не само по собі, а завдяки Фрідріху Едуардовичу Фальц-Фейну — колишньому власнику цих земель, який наприкінці XIX століття заклав тут основи майбутнього заповідника. Велику роль відіграло налагодження штучного поливу, який дав змогу створити у цілинному степу чудові дендропарк і зоопарк.
Із тих часів минуло понад 100 років. Революції та війни не змогли зруйнувати започатковане Фальц-Фейном. Нині біосферний заповідник належить до найвизначніших охоронюваних природних об’єктів світу. За результатами всеукраїнського конкурсу «7 природних чудес України», Асканія-Нова заслужено опинилася на першій сходинці. І зрозуміло чому. Де ще можна помилуватися такою кількістю зубрів, оленів, куланів, коней Пржевальського, як не в Асканії-Нові? Про гарні умови їх утримання свідчить хоча б факт зростання чисельності. Тож невипадково щороку сюди приїжджають близько 100 тисяч гостей, і кожен повертається звідси зі згадкою про чарівну природу, наповнений любов’ю до неї.
Звісно, що ця любов буває різною. Багаторічний директор заповідника Віктор Гавриленко зазвичай звертається до тварин iз лагідним словом «звірята». Якби встигав, то, напевне, багатьох би і гладив.
Буває й інша «любов», про яку, зокрема, йтиметься під час міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження Фрідріха Фальц-Фейна, що розпочинається сьогодні в заповіднику. Тривога багатьох природоохоронцiв виникла у зв’язку із законопроектом, який вніс до Верховної Ради член Партії регіонів Віталій Барвіненко. Вiн пропонує дозволити в межах заповідників і національних природних парків так званий «мисливський туризм».
Як можна пов’язати «мисливський туризм» із заповідною природою — людині XXI століття зрозуміти важко. Але справа навіть не тільки в забитих і скалічених звірях. Це нищівний удар по всій природі країни. Адже саме в межах об’єктів природного заповідного фонду ще зустрічаються види, винищені в інших місцях.
На жаль, так званий «мисливський туризм» неминуче торкнеться й людей. Обидві сторони — браконьєри, які часто полюють напідпитку, і служба охорони заповідників — озброєні. Конфлікти тут неминучі, тож у разі прийняття відповідного закону реально може пролитися й людська кров.
