Нині у Львові працюють 18 консульств різних держав. Із них три генеральні – Польщі, Росії, Чехії, інші – почесні. Перше дипломатичне представництво Венеційської Республіки у місті з’явилось у XVII столітті. А до Першої світової війни у Львові працювали вісім консульств. Львів’яни дослідили історію дипломатичного Львова і як результат – поява книжки LeopolisConsulari, яку представили сьогодні.
Історія консульського Львова від XVII століття і до сьогодення представлена майже на трьохстах сторінках. Це 24 дипломатичних представництв у минулому і 18 сучасних.
Венеціанський купець Антоніо де Масарі був першим консулом Львова, що підтверджує грамота, яка зберігається у львівському історичному архіві. Цим документом уповноважено Антоніо де Масарі захищати інтереси венеційської торгівлі. Група авторів дослідила, що до Першої світової війни у Львові працювали консульства Франції, Росії, Німеччини, Данії, Аргентини, Італії, Великої Британії, Нідерландів. Відкривались дипломатичні установи і в міжвоєнний період. У 1938 році дуже коротко діяло консульство Третього Рейху.
«Для мене найбільшим здивуванням було те, що у Львові було консульство Перу до 1939 року, також створили представництво Японії, але через те, що почалась війна, консул не встиг приступити до своїх обов’язків», – розповів директор видавництва «Літопис» Михайло Комарницький.
Книжка «Leopolis Consulari»
Матеріали збирали чотири роки
Ідея дослідити консульську історію Львова виникла у дипломата за фахом В’ячеслава Войнаровського у 2002 році. Чотири року тому почали збирати матеріали по архівах, звертались до посольств країн, які працювали в минулому у Львові. Оскільки дипломатична служба має свої таємниці, закрите листування, тому було побоювання, каже Вячеслав Войнаровський, що не вистачить матеріалів до книги.
«Матеріали надавали у посольствах Німеччині, Фінляндії, Румунії, допомогли архіви і бібліотеки. І тоді ми зрозуміли, що проблема – відібрати найцікавіші документи. Знайдені унікальні речі, так в історичному архіві у коробці з візовими анкетами знайшли візову анкету відомого математика Стефана Банаха, документ про пана Бачевського, документ за підписом тодішнього міністра закордонних справ Італії Беніто Мусоліні та інших. Багато історичних постатей виникали в процесі роботи», – зазначив автор книжки.
Дипломатичне місто формують люди
Кожній державі, яка мала дипломатичне представництво у Львові, у книзі присвячено окремий розділ з ілюстраціями і архівними матеріалами. Дипломатія у Львові активно розвивалась за Австро-Угорської Імперії і польської влади.
А ось історія польського консульства у Львові розпочалась з 1987 року, а генеральне консульство відкрили 20 років тому. Генеральний консул Польщі у Львові Ярослав Дрозд зазначає, що про дипломатичне місто свідчить не кількість консульських установ, а мислення людей.
«Львів завжди був містом на перехресті доріг, який поєднував культури, шукав компроміси, допомагав у спілкуванні з Азією. Це не лише функція і присутність дипломатичних місій, а ще здібність мислення і діяльність людей», – зауважив польський дипломат.
Дослідження консульського Львова подає інформацію не лише про історію міста, людей, які тут бували, але з дипломатичних документів можна дізнатись і про економічну ситуацію Львівщини. Не менш цінними є давні світлини, які розповідають про діяльність дипломатичних установ у Львові. Більшість матеріалів публікується вперше.
