Очевидно, сумнозвісний губернатор Черкащини, головний регіонал області, виходець із Донеччини Сергій Тулуб має дивний потяг до руйнування. Причому, мабуть, «з висоти» своєї посади його тягне руйнувати доволі знакові і глобальні речі, пов’язані з Україною, Шевченком, природою.
Про потяг до «реконструкцій» за три роки його губернаторства можна вже книгу писати — жартують місцеві жителі, лексикон яких через активні діяння очільника області останнім часом поповнилися новими, щоправда, не зовсім позитивними лексемами.
Із глобальних речей, за поточний рік, який ще не завершився, за вказівкою очільника області під виправданням «даючи друге життя» було спиляно знак географічного центру України у Шполянському районі, знищено більше двох десятків елітних блакитних ялинок-ровесниць Черкаської області, які понад півстоліття спокійно росли і нікому не заважали під стінами ОДА, а також була зрівняна з землею 200-річна автентична хата чумака на батьківщині Тараса Шевченка.
Установлений лише позаторік 14-метровий пам’ятний знак «Географічний центр України», що у селі Мар'янівка Шполянського району на Черкащині, наспіх був зрізаний за вказівкою місцевої влади напередодні Дня незалежності одразу після повідомлення, що лідери опозиції мають намір відсвяткувати державне свято саме в центрі Батьківщини.
Для більшої «переконливості» територію обнесли наспіх збитим тином-парканом, а районна влада переконувала у нібито аварійності цього знаку, який «коли дув вітер, розгойдувався на 2 метри в сторону».
Черкаська опозиція, яка 24 серпня приїхала до географічного центру України, знайшла тут будівельний паркан зі шлагбаумом та двох охоронців-працівників РДА, що викликали загін міліціонерів у бронежилетах.
Через галас місцевих депутатів, низку запитів та відсутність будь-яких експертиз та погоджень щодо «реконструкції» пам’ятного знаку, його тишком-нишком… приварили назад! Щоправда, територію навколо знаку досі не впорядкували…
Історія з 60-річними елітними ялинами, які до листопада минулого року прикрашали фасад будівлі облдержадміністрації, теж вражає своєю цинічністю. Ці зелені насадження просто не сподобались керівникові цієї установи, через що він вирішив просто викорчувати 23 розкішні блакитні ялини, а також берези з липами.
Після шаленого спротиву громади та екологів, Сергій Тулуб «змилостивився» над ялинами, доручивши їх … пересадити у ліс під Черкасами і доглядати за ними. Скільки не билися екологи із попередженнями, що цього не можна робити, дерева все-таки «переселили» до лісу, де вони цього року вже були знайдені засохлими, а потім – взагалі викорчуваними і спаленими.
І ось черговий скандал – напередодні святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, його батьківщина – Черкащина – знову «відзначилася». Очевидно, у гонитві за освоєнням бюджетних мільйонів на реконструкцію об’єктів, пов’язаних з Шевченком, у селі Моринці була знищена автентична хата заможного чумака, яка простояла тут майже 200 років.
Хата належала до об’єктів Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Проте днями її було повністю знищено, а на її місце понавозили залізобетонні плити.
Керівник області Сергій Тулуб пояснив, що це така «реконструкція» планується: «сфотографовано кожен елемент, кожна деталь внесена в каталог. Зіпсовані деталі будуть замінені. Робітники зберуть хату точно так само, але ще й поставлять на невеликий фундамент. Ми її побачимо в тому ж стані».
Але для кого ці недолугі пояснення? Зрозуміло, що в такому ж, СПРАВЖНЬОМУ, стані розвалену вщент хату вже ніхто не відновить! Буде, можливо, до березня у морози поспіхом зведена нова, з інших матеріалів, бетонована, сучасна… Але вже не та, не унікальна. Крім того, мешканці села стверджують, що ніяких спеціалістів-реставраторів до експертизи і проекту не залучали, на «розборці» хати їх не було, ніякої фото- чи відеофіксації розбору хати не велося, детальний опис теж не вівся — це визнав на диктофон сам чоловік, який і розбирав самотужки ту хату. Інші ЗМІ пишуть, що пам’ятку «рубали» сокирою люди, які геть далекі від цієї справи: завідувач місцевого клубу, найнятий селянин та місцевий художник-самоучка, який усім розповідає по селу, що мусить якось заробляти кошти. Хоча, за словами селянина, за роботу йому досі не заплатили…
Ця влада вже перестала вражати своїм нахабством, цинізмом, вседозволеністю, ненавистю до українського, культурним варварством і невіглаством. Тепер її дії, спрямовані на нібито «реконструкцію», «друге життя» чи «покращення» викликають у народу лише ненависть і спротив. Відкритим лишається тільки питання — як довго українці стримуватимуться…
«Рідна країна»