chrome firefox opera safari iexplorer

У Києво-Могилянській академії ввели навчальний курс про ОУН та УПА

16 січня 2014 о 17:31

Історик Володимир В’ятрович розпочав викладати навчальний курс «Український визвольний рух 1920–1950-х років» для студентів-істориків 3 та 4 курсів Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Про це повідомляє прес-центр Центру досліджень визвольного руху.

У рамках курсу Володимир В’ятрович розповідатиме студентам про ідеологію ОУН, розвиток структур руху, протистояння з німцями та поляками, боротьбу УПА проти СРСР та його карально-репресивної системи, а також про значення та роль українського визвольного руху в антитоталітарному спротиві Європи.

«Розвиток українського визвольного руху є одним із головних сюжетів історії українського народу в ХХ столітті, – вважає Володимир В’ятрович. – Без його розуміння неможливо зрозуміти багатьох інших процесів як в українській, так і світовій історії. Чому українці не зникли як нація, незважаючи на століття бездержавного існування та асиміляційні зусилля окупантів? Чому з мапи світу зник СРСР? Чому у 1991 році з’явилася українська держава?».

Так само, на думку історика, без розуміння історії українського визвольного руху незрозумілими залишаться чимало питань сучасного розвитку України: особливості її внутрішньої політики (ментальний поділ на Схід і Захід, двомовність, різне трактування подій минулого, різка поляризація суспільно-політичного життя) та відносини з сусідніми країнами, зокрема з Росією та Польщею.

Курс триватиме семестр, програму можна переглянути на сайті Центру досліджень визвольного руху.

Нагадаємо, що Володимир В’ятрович – дослідник історії українського визвольного руху, кандидат історичних наук, автор семи книг, директор наукового центру при Національному університеті «Києво-Могилянська академія», голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху. Навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

У 2008–2010 роках на посаді директора Галузевого державного архіву Служби безпеки України розсекретив раніше таємні архіви КҐБ та організував відкритий доступ до них. У 2010–2011 роках працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету, влітку 2012-го вивчав архіви Інституту Гувера Стенфордського університету. Член наглядової ради Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» у Львові.

Джерело: ZIK
Розділи: Новини освіти

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути