Цьогоріч увесь світ святкує 200-річчя Тараса Шевченка. На полицях книгарень з’явилося чимало нових книг про генія і в різних варіантах перевидано «Кобзар». У «Мистецькому арсеналі» на день народження поета пройшла масштабна виставка «Шевченкоманія». І чомусь несподівано настала тиша. Мабуть, мало хто знає, що 22 травня також є визначною датою, пов’язаною з генієм.
Галерея «АВС-Арт» вирішила долучитися до року Шевченка і познайомити глядача з художниками, картини яких мають як пряме, так і опосередковане відношення до шевченкіани, пише Україна молода.
22 травня 1861 року Тарас Шевченко назавжди повернувся на Батьківщину. Його поховали ще у березні на петербурзькому кладовищі, два місяцi потому, за рядками з відомого «Заповіту», поета привезли до рідної України та перепоховали на Чернечій горі в Каневі, звідки йому видно «...лани широкополі, і Дніпро, і кручі...».
«Шевченків травень» у галереї «АВС-Арт» — це шана поверненню Тараса Шевченка до України, візуальні роздуми про нього, пошуки його духа у творчості українських митців — класиків і сучасників. Більшість картин, представлених на виставці, датовані 40-90-ми роками ХХ століття. Це «Старий із люлькою» Юрія Коваленка (1950-ті — поч. 1970-х років), Левко Воєдило «Соняхова доля» (1991 рік), Віктор Кириченко «І розп’яли наш тихий рай» (1989 рік), Валентин Алтанець «Зустріч» (1980-ті роки) та багато інших. Мистецтво тих років якнайкраще відображає Україну, її села, людей. А все це, як відомо, має дуже тісне відношення до Кобзаря та його творчості.
Куратор виставки Алла Марушевська каже, що їх завданням було зібрати все найкраще, що є в українському образотворчому мистецтві за останні роки ХХ — початку ХХІ століть: «Тут зібрані роботи впізнаваних художників, багато з яких стали лауреатами Шевченківської премії. В їхнiх картинах звучить Україна».
Сучасники ж представили свої роботи, написані різними стилями, проте все так само добре переплетені з духом українства та шевченкіаною. Картина «Нам усміхається весна», написана Іваном Марчуком у 2009 році, показує типову українську хату з побіленими стінами та солом’яною стріхою, біля якої ростуть квіти, а в ній самій немов колись жив сам поет. Картина Богдана Задорожного «Весна, весна», датована 2006 роком, суттєво відрізняється від пейзажів, зображених із натури, але і в ній можна знайти щось таке, що перегукується з творами Шевченка.
Також на виставці можна побачити роботи лауреатів Шевченківської премії графіка Феодосія Гуменюка і маляра Любомира Медведя, абстракціоніста Олега Мінька, закоханого у чорнобривці живописця Сергія Гнойового, майстра пейзажу Віктора Зарецького, члена львівського художнього об’єднання «Краківська група» 30-х років Леопольда Левицького, графіка Віктора Кириченка, який винайшов авторський друк, та Софії Караффи-Корбут, яка проілюструвала «Кобзар» 1967 року, створивши серію надзвичайно образних графічних робіт.
Виставка «Шевченків травень» триватиме до 31 травня. Вхід вільний.
ДО СЛОВА
На відкритті виставки відбулася презентація збірки календарно-обрядових, ліричних, авторських пісень для дітей та дорослих «Пісенний світ українознавста», упорядкованої народною артисткою України, заввідділу культури Національного науково-дослідницького інституту українознавства Валентиною Павлівною Коротя-Ковальською.
Ідея такого пісенника народилася у колишньої солістки тріо «Золоті ключі» під час Різдва, коли сусідні діти прийшли колядувати і розповіли «Коляд, коляд, колядниця...»... «От тоді я і зрозуміла, що сучасна молодь не знає український народних пісень, колядок, веснянок, тому половина цієї книжки присвячена дітям. Пісні були вибрані з репертуару гурту «Чумаки», тріо «Золоті ключі», але більше тут народних пісень. Найголовніше, в пісеннику є 5 пісень на слова Тараса Шевченка», — говорить Валентина Павлівна.
