chrome firefox opera safari iexplorer

Видавництво «Ярославів Вал» благословило у світ новий роман Івана Корсака «Борозна у чужому полі»

29 липня 2014 о 10:02

Роман про славетну родину. Це істинно легендарна родина — братів Тимошенків.

Старшого брата Степана іменують батьком американської прикладної механіки, Володимир – член уряду Рузвельта, Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку, обирався послом і сенатором сейму, а ще він започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проектами; храмів поміж тих будівель доля значна. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро в Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку, закладав підвалини Товариства українських інженерів Америки...

Роман “Борозна у чужому полі» належить до тих творів, про які кажуть: так, це водночас роман про сучасність.

Трагічний Другий зимовий похід розглядається крізь призму неладу, недовіри, а то й драматичного суперництва та протистояння політиків, що призвело державу та їх самих до загибелі.

Не меншої актуальності набуває включення в вітчизняну історіографію імен, які справедливо належать українській науці, але які «прихватизувати» тужаться автори російські. Ба, навіть більше, Степана Тимошенка хотіли б виставити щонайменше малоросом, а як не вдасться, то космополітом, а то й зачислити до російських шовіністів.

Насправді цей славетний вчений ніколи не забував рідного краю, разом з Володимиром Вернадським так багато зробив для організації Української академії наук. Доволі показовий епізод відвідин Степаном Тимошенком Центральної Ради, коли Голубович, тодішній голова Ради Міністрів УНР, провів його в переповненому залі і знайшов місце поряд з міністрами. Степан Прокопович деякий час уважно слухав дебати, відвіюючи та відсіюючи, мов на вітрові, словесну полову. Проблеми були непрості, бо більшовицький уряд у Петербурзі зовсім непосильні вимоги виставив. Знайомий уже подавно Володимир Винниченко пропонував деякі корективи у відповідь внести, якесь «полівіння» зробити. Степан Прокопович потім казав йому, що це нітрохи більшовиків не влаштує: їм не «полівіння» треба, вони на всю Україну зуб заточили.

clip_image001

Це повністю відповідає споминам Тимошенка. А ще… чи не сучасна аж надто його заувага?

Цій родині не судилося віддати сповна талан свій непересічний рідній землі, але вони гідно її представляли в близьких і далеких світах.

Новий роман Івана Корсака саме про цю родину.

Нагайцева Юлія

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути