Упродовж року київська журналістка Юлія Савостіна жила на всьому українському — від продуктів харчування до одягу та косметики. Крім того, їздила Україною, шукаючи вітчизняних виробників, і знайшла багато чого цікавого. Наприклад, нетипову для нашої країни продукцію: устриці, чорну ікру, хамон, італійські сири, банани, апельсини, віскі.

Її експеримент завершився в лютому 2014-го. Українці тоді якраз почали переосмислювати своє ставлення до України загалом та українських товарів зокрема. Крім того, бойкот російським товарам, який триває досі, підштовхнув споживачів по-іншому подивитися на товари «Made in Ukraine» і почати їх купувати. Власне, блог Юлії, в якому вона ділилася про всі свої відкриття та розчарування під час експерименту, став дуже актуальним, адже тут можна знайти відповіді на всі запитання, які виникатимуть у тих, хто прагне споживати лише українське. Ще одним путівником світом українських товарів стала книжка Юлії Савостіної «В пошуках Made in Ukraine», яку вона презентувала спочатку в Києві, а потім й у Львові на «Форумі видавців». Якраз після презентації книжки у місті Лева ми поспілкувалися з Юлею про те, як прожити рік чи навіть все життя, купуючи українські товари.

— Книжка «В пошуках Made in Ukraine» — це?..

— Це три складові. Перша — власні враження, відкриття своєї країни з другого боку, з боку того, чим можемо ще пишатися, крім наших традицій. Друга — це путівник містами, де зробити «шопінг», якщо ви раптом потрапили до Луцька чи ще кудись. Третя — це великий помічник для тих, хто хоче купувати українське, тому що там близько 1 300 виробників. Мені здається, тут кожен може знайти щось для себе, що підійде і за стилем, і за потрібністю, і за вартістю. Там також історії про підприємців, мануфактури. Мені здається, що в цій книжці найціннішим є путівник містами. А найбільше українських виробників у Львові, Хмельницькому, Житомирі, Києві.

— Отже, в лютому 2013 року розпочався експеримент. Не страшно було відмовитися від звичного укладу?

— У мене був страх зовсім іншого порядку: що це буде не прийнято, не цікаво, що це не будуть читати. Це ідея не первинна, до мене вже були такі експерименти. В Америці дівчинка переїхала з Нью-Йорка в глухе село і рік намагалася жити лише на продуктах, які вона вирощувала на власній землі. Через місяць після того, як я почала експеримент, такий самий розпочали у Франції. Умови мого експерименту були такі, що українським буде вважатися те, що виготовлено в Україні, і бренд, який зареєстровано тут. Його мета — протистояти великим конгломератам і Китаю. До того ж є теорія про те, що вживати продукти, які вирощені в ареалі свого проживання, і користуватися своєю косметикою, — це найздоровіше для шкіри та організму. Мені було неважко. Я думала, що труднощів і розчарувань буде більше. Не очікувала, що це буде так позитивно і гарно.

— За всі 365 днів життя на всьому українському чи не виникало бажання припинити свій експеримент?

— Рівно через півроку у мене настав такий переломний момент. Дуже добре його пам’ятаю. Я їхала в поїзді зі Львова, лежала на верхній полиці і дуже плакала від втоми. Все було добре: я прочитала лекцію, везла гарні фотографії, новий пост, але так втомилася від цих постійних переїздів, що мені хотілося від усього відмовитися. Починаючи від травня 2013 року в своїй квартирі ночую лише два дні на тиждень. Тепер я уже звикла до такого графіка, а тоді ще не могла. Але розчарування від експерименту не було.

— Які основні висновки можете зробити з вашого дослідження, чи задоволені його результатом?

— Я насправді не очікувала того, що в Україні настільки добре розвинуті виробництво і фантазія виробників. Єдиний мінус — що ці виробництва поки що маленькі, потрібен і час, і гроші, і натхнення, і не лише бажання споживачів купувати українське, а й бажання виробників розвиватися, виготовляти багато продукції, яка б задовольняла всіх.

— Що думали про українські товари до початку експерименту, а що думаєте по його завершенні?

— Як і всі, я думала, що те, що у нас виробляють, залишилося нам у спадок від Радянського Союзу, а коли вже почала втягуватися, купувати, зрозуміла, що все найкраще виготовляють маленькі підприємства, маленькі мануфактури і з великим оптимізмом.

— Які були відкриття?

— Насправді все було відкриттям. і нетипова їжа, і дуже гарне вбрання, і пальта, і взуття, і косметика. У нас неймовірно красивий сучасний посуд для приготування їжі — сковорідки, каструлькиѕ Напевно, найбільша моя втіха від експерименту — це люди, які ввійшли в моє життя. Дуже приємно спілкуватися з тими людьми, які хочуть щось створювати, змінювати на користь країни.

— Були розчарування?

— Справжнім розчаруванням був в’язаний трикотаж. Його виробники працюють на поганій сировині, застарілій технології. В Україні — це шалений ринок, у нас стільки жінок носять светрики, в’язані кофтинки, ми півроку ходимо в теплому одязі. Одна фабрика з новітнім обладнанням, хорошим дизайнером, в якого є смак, — і її продукцію просто «розірвуть». Я пропагую, щоб хтось зайшов і «порвав» цей ринок.

— Чого в Україні не виробляють?

— Із жіночої гігієни виробляють тільки тампони, всього іншого немає. Це великий мінус. От закрилися фабрики, що випускали презервативи. Було дві, а тепер не працює жодна. Немає дрібної побутової техніки. Ні для кого не секрет, що бренд, який буде зареєстровано тут, а товари під ним вироблятимуть у Китаї, але з нашим дизайном, теж матиме попит у споживачів. Також не виробляють оливкової олії, але це таки нетипова продукція для України.

— Без яких українських товарів сьогодні не уявляєте свого життя?

— Без пральних порошків. Я не згідна проміняти їх на щось інше. Це, напевно, те, що немає сенсу змінювати. Я цілком змінила свій гардероб. Влаштувала розпродаж і продала все, що мала, навіть туфлі «Jimmy Choo». Та після експерименту знову накупила імпортних речей, і нині їх — одягу, взуття, косметики — десь половина.

— Які можете назвати слабкі і сильні сторони українських товарів?

— Сильні — на багатьох підприємствах усе-таки рано чи пізно з’являється технолог «родом з Радянського Союзу», який пам’ятає, що таке «гости» і вимагає дотримання держстандартів. Слабкі — маркетинг. У нас дуже висока якість виробництва, але 80 відсотків підприємств не знають, що таке маркетинг, чим займається бренд-менеджер, як треба «просувати» свою продукцію — дуже багато чого не знають.

— У книжці є путівник містами України — де і що виробляють. А за чим треба їхати до Івано-Франківська, яка його візитівка?

— Мене вразило виробництво «інтелком», яке випускає дитячі іграшки, гойдалки... І, зрозуміло, — хутряні вироби.

— Які поради можете дати людям, котрі хочуть почати жити на всьому українському?

— Читати етикетки. Тому що українське ближче, ніж видається на перший погляд. Дуже часто українські мийні засоби, косметика, пральні порошкиѕ ховаються за іноземними назвами. От, наприклад, сукня «Must Have». Для моєї мами, як і для більшості жінок, іноземна назва позначає імпортну продукцію. Просто читайте етикетки, спілкуйтеся з людьми і буде вам щастя.

— Як активний споживач, які поради можете дати українським виробникам щодо вдосконалення своїх товарів?

— Наймати професіоналів на роботу. Одна з найкращих порад, — не треба намагатися копіювати або переробляти відомі назви. От є всесвітньо відома косметика «MAC», а є дуже гарні українські лаки для нігтів «M.A.G. ». Перша думка, яка виникає у споживача, що це підробка. Тож не треба намагатися копіювати щось, бо це одразу наштовхує на думку, що це підробка, а насправді це може бути хороша продукція. Це найголовніше правило. Все інше можна подолати. Можна намалювати гарний бренд, можна найняти гарного маркетолога, можна навіть заплатити, щоб зайти в мережу, але треба все-таки придумати гарну назву для бренду.

— Плануєте далі пропагувати українську продукцію та спонукати українських виробників розвиватися?

— Я ще бачу величезний пласт роботи для себе, яку не освоїла. За моїми підрахунками, ще два роки я можу працювати в такому режимі, як нині. Наприклад, хочу зробити окремий випуск про ремонт, інтер’єр, домашній затишок. Думаю, він матиме популярність.

— Друга частина «В пошуках Made in Ukraine» буде?

— Так! У ній буде більше інформації про українські продукти та фермерів як виробників продовольчих товарів. Акцентуватиму також на зеленому туризмі. Розповім і про маленькі принципові мануфактури. Наприклад, у Рівному є дівчинка, яка виготовляє неймовірні прикраси зі срібла. Ось і хочу, щоби всі, хто приїжджає до Рівного, бігли до неї, бо вона творить унікальні речі. От друга книжка буде про унікальні моменти «Made in Ukraine».