chrome firefox opera safari iexplorer

Століття тому розпочались бої за гору Маківку

29 квітня 2015 о 11:10

Запеклі позиційні бої за гору Маківка в Карпатах, у ході Першої світової війни на східному фронті між підрозділами австро-угорської 55-ї піхотної дивізії І. фон Фляйшнера (до складу якої входили сім сотень 1-го та 2-го куренів УСС) та російськими військами 78-ї піхотної дивізії генерала Альфтана щодо заволодіння панівною висотою з метою контролю над селом Козьова розпочалися 29 квітня 1915 року.

У результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвались стратегічні плани московського командування, пише Вікіпедія. Здобуття вершини, що планувалось на 29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були задіяні всі наявні російські резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ, і вже через тиждень змушені були поспішно відступати перед надійшовшими австрійськими підрозділами.

Особливою мужністю під час боїв за Маківку відзначились частини Українських січових стрільців, що в подальшому відобразилось у народній пам’яті.

Історіографія порівнює бій за Маківку з Фермопільською битвою, стверджує, що бої за Маківку навесні 1915 мали велике стратегічне значення для всього театру війни на Карпатсько-Галицькому напрямку, що перемога легіону УСС над переважаючими російськими силами на горі Маківці не дозволила російським військам охопити правий фланг німецької Південної армії, подолати Карпатські хребти на напрямку Стрий-Мукачеве і вийти в долини для наступу на Будапешт і Відень.

На Маківці в серпні 1999 був відкритий меморіал-некрополь січових стрільців, які боролися й загинули там (художники батько й син Євген і Ярема Безніски, архітектор Василь Муляр).

6 січня 2010 Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 5 «Про заходи щодо святкування, всебічному вивченню й об’єктивному висвітленню діяльності Українських січових стрільців». У ньому відзначалася важлива роль легіону УСС у відродженні національних військових традицій, активна участь цих формувань в українській революції. Указ пропонував організувати, у тому числі в частинах збройних сил України у квітні 2010 року – до 95-літньої річниці перемоги січових стрільців на Маківці – ряд наукових і просвітницьких заходів: патріотичну молодіжну акцію на самій Маківці, цикл теле- і радіопередач про подію, випуск поштової марки й конверта на згадку перемоги на Маківці, зйомку документального фільму про Український легіон січових стрільців. Уряду й місцевим органам влади України пропонувалося розглянути питання про перейменування військових частин і навчальних закладів, ряду вулиць і площ на честь УСС.

Джерело: ZIK
Розділи: Суспільство

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути

Новини Дивитися всі