У давнину представники всіх народів намагалися отримати захист від нещасть у своїх природних богів, звертаючись до них за допомогою знаків, які мали глибокий і об'ємний зміст. Багато південних народів наносили ці знаки прямо на шкірі, у вигляді татуювань. У більш холодному кліматі знаки вишивали, ткали і наносили у вигляді аплікацій на одяг, щоб боги могли їх побачити. Численні прикраси, такі як намиста, браслети, кільця та інші, теж представляли собою обереги, які вже пізніше отримали і декоративне значення. Можливо, саме тому прикраси більше носять жінки, ніж чоловіки, які, як більш сильні, менше потребують оберегів.

За довгу історію слов'янські народи створили велику кількість знаків, які можна назвати тайнописом, зверненням до богів наших предків. Їх розшифровкою займаються вчені, тому що справжнє значення багатьох древніх знаків забуто й втрачено. Хоча ще пару століть тому будь-яка досвідчена жінка-вишивальниця могла прочитати кожен візерунок і пояснити, який зміст несе орнамент старовинного рушника або весільного одягу молодят.

Частина візерунків були зверненням до богів з проханням про щасливу долю, багатий врожай, хороший приплод худоби, вдале полювання. Це було виразом насущних життєвих проблем, з якими люди зустрічалися протягом свого життя. Проте численні зразки рушників показують, що древнім слов'янам був притаманний філософський підхід до розуміння Природи і системи Світобудови. Своє уявлення про світ люди зображали у вигляді знаків на особливих рушниках, які береглися в сім'ї і передавалися у спадок.