56 фонографічних валиків із записами українських дум, пісень, інструментальних композицій, датованих 1904—1910 роками, оприлюднили для широкої громадськості без жодних обмежень авторського права. Серед голосів на записі може бути і голос Лесі Українки.
У Львові презентували
вільний доступ до «Аудіозаписів кобзарів і лірників 1904—1910 років». Відтепер кожен охочий може послухати записи, які зробили Леся Українка, Філарет Колесса, Климент Квітка, Опанас Сластіон і Олександр Бородай,
передає gazeta.ua.
Оригінали звукозаписів є результатом спільної праці Філарета Колесси, Лесі Українки, Климента Квітки, Опанаса Сластьона і Олександра Бородая.
Унікальна фоноколекція зберігається у приватному архіві видатного фольклориста, музикознавця, композитора, одного із засновників української етномузикології, академіка Філарета Колесси (1871—1947).
Завдяки організаційній і фінансовій підтримці Лесі Українки і Климента Квітки, 1908 року Філарет Колесса відправився зі Львова у Миргород на Полтавщині, де разом із кобзарем, художником й етнографом Опанасом Сластiоном записав на фонограф думи і пісні від шести виконавців. Після повернення Колесси до Львова, Сластiон продовжував записувати думи у кобзарів до 1910-го.
У архівній збірці, окрім співу та гри українських рапсодів, було виявлено низку інших фонограм. Так, один з валиків містить цікаву та водночас дискусійну інформацію. Йдеться про перший фрагмент валика, який позначено як «Проба валка» із записів Лесі Українки. Таку помітку на його футлярі зробила сама поетеса. Вочевидь вона й подряпала голкою ту частину валика на якій містилася ця фонограма. «Пробою» виявилася наспівана невідомим жіночим голосом пісня «Ой заїхав козак та з Україноньки». Коментуючи запис, у листі до Ф. Колесси збирачка писала: «‘Проба’ на № 10 не належить Гончаренкові і не має значіня – то пробовано якість валька». Ймовірно, пісню на валик наспівала сама Леся Українка під час рекордування репертуару Г. Гончаренка, перевіряючи роботу фонографа та придатність циліндра до запису. Таке припущення, підтримане на початку 1970-х років низкою науковців, висловив львівський етномузикознавець Юрій Сливинський, який восени 1969 року копіював фоновалики на магнітофонну плівку та вперше звернув увагу на цейфакт. За іншими версіями, жіночий голос на валику міг належати служниці подружжя Квіток.
Окрім того, на одному з фоноваликів зберігся запис голосу Філарета Колесси.
Фонограф, за допомогою якого зроблено записи, був першим у світі засобом, який давав можливість зафіксувати і відтворити аудіосигнал. Якість запису була значно нижчою порівняно з сучасними засобами. Цей спосіб був повністю акустичним — без використовування мікрофона: виконавець співав у рупор, до якого прикріплена голка, що наносила коливання на восковий циліндр. При кожному програванні на фонографі якість запису погіршується, оскільки матеріал, з якого зроблені циліндри, досить м'який. З плином часу також інші чинники починають негативно впливати на якість циліндрів: тріщини, пліснява. На сторінці, де розміщено записи, вони позначені різними кольорами залежно від того, наскільки добре зберігся запис.
Проект з оцифровування розміщений у вільному доступі на сайтах Вікісховище. Аудіозаписів кобзарів і лірників з приватної колекції академіка Філарета Колесси був здійснений ГО «Вікімедіа Україна». Оцифрували у Інституті проблем реєстрації інформації НАН України.
